Втілення кращих рис українського народу в історичних піснях. Твір 7 клас
Розквіт українських історичних пісень пов’язаний з піднесенням козацького духу в кінці XVI — на початку XVII століття. Саме в цей час козаки на невеликих човнах-чайках нападали на порти Кримського ханства, організовували походи на Туреччину. Важко навіть уявити, скільки треба було мати мужності, сміливості, бойового завзяття, щоб на маленьких, погано оснащених човнах перетинати бурхливе Чорне море, скільки потрібно було мати військової хитрості, щоб брати штурмом великі турецькі міста. Не за власним бажанням кримським ханам і турецьким султанам доводилося «ділитися» з козаками золотом і сріблом. Запорожці не боялися дивитися смерті у вічі, адже шабля була їхнім хрестом, перемога — Богом, а пісня — молитвою. Саме в козацьких піснях оспівано бойові подвиги козацтва. У цих піснях народ уславлює воїна-козака, звеличує його людську гідність, героїзм, віру у власні сили. З великою художньою силою і глибоким ліризмом в історичних піснях змальовано смерть козака на полі бою. Уся природа тужить за воїном, оплакує його загибель. У пісні «Стоїть явір над водою» виразно звучить мотив суму, невимовного горя, бо загинув козак молоденький в холодній Московщині. Не насипали над ним високу могилу, а посадили в головах калину, до якої прилітатимуть пташки, приноситимуть вісті з Батьківщини. Образи-символи увиразнюють пісню, зменшувально-пестливі слова, повтори передають тугу за втраченим молодим життям.
За часів боротьби українського народу проти польської шляхти народжується цикл історичних пісень, у яких постають образи славетних ватажків: Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Максима Кривоноса та інших. У пісні «Ой на горі та женці жнуть» йдеться про козацький похід, який очолювали Дорошенко й Сагайдачний ‑ звитяжні воїни, герої, патріоти рідної землі. Дорошенко їде попереду війська, а позаду Сагайдачний, який «проміняв жінку на тютюн та люльку», бо йому «з жінкою не водиться; а тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться».
У цій пісні народ підкреслює, що козаки відмовлялися від сімей, залишали жінок і дітей, щоб усі свої сили і ціле життя віддати справі захисту рідної землі від ворогів.
Образи козаків в історичних піснях уособлюють військову доблесть, мужність, лицарську відвагу народу, який протягом віків виборював право на свободу і незалежність. У більшості історичних пісень живе дух оптимізму, віра в перемогу. Вони зберігають пам’ять про події минувшини, про народних героїв, сподівання народу на краще майбутнє, виховують у молодому поколінні любов до рідної землі, повагу до її славного минулого і людей, які творили історію.