«Во всем мне хочется дойти до самой сути…» (про поезію Б. Л. Пастернака)

Скачати повний твір

Цель творчества — самоотдача,

А не шумиха, не успех.

Б. Пастернак

З перших років свого творчого шляху Б. Пастернак був прибічником правди. Намагаючись запам’ятати найбільш точно у всій складності ту або іншу мить життя, він поспішав утілити все сум’яття вражень у віршах, іноді не турбуючись про те, щоб вони були зрозумілі. Пафос молодого поета — неприборкане, шалене захоплення від життя, його приголомшує хаос запахів, барв, звучань і почуттів.

Сестра моя — жизнь и сегодня в разливе

Расшиблась весенним дождем обо всех,

Но люди в брелоках високо брюзгливы

И вежливо жалят, как змеи в овсе.

Книга віршів «Сестра моя — жизнь» створювалася ним у перший рік революції, коли все звичне, рутинне летіло шкереберть. Разом із зломом устоїв руйнувалися і підвалини літературного стилю, тому творчість раннього Б. Пастернака близька до нових течій у поезії.

З усіх поетів свого покоління він був найосвіченішим: володів чотирма мовами, був прекрасним піаністом.

Музична образність є у багатьох віршах поета.

О, знал бы я, что так бывает,

Когда пускался на дебют,

Что строчки с кровью — убивают,

Нахлынут горлом и убьют!

Когда строку диктует чувство,

Оно на сцену шлет раба,

И тут кончается искусство,

И дышат почва и судьба.

Творчість зрілого Пастернака перестала бути неприборканою, вона підкоряється його творчій волі. Вірші стають лаконічними і стрункими, у них відчувається сила і яскравість.

Особливе місце в ліриці поета займає природа, про яку він писав, як про події власного життя. Він нескінченно радіє усьому: і відлигам, і заходам, і снігам, і дощам:

Природа, мир, тайник вселенной.

Я службу долгую твою,

Объятый дрожью сокровенной.

В слезах от счастья отстою!

У вірші «Знову весна» він говорить про «очарування і диво» пробудженого струмка.

Ах, это сызнова, верно, сегодня

Вышел из рощи ночью ручей,

Это поистине новое чудо,

Это, как прежде, снова весна.

Это она, это она,

Это ее чародейство и диво.

У віршах «Стога», «Оранка» неважко впізнати пейзаж, який він щодня бачив із вікна своєї кімнати: плакучі верби, річку, а за нею — цвинтар.

Для Б. Пастернака головною є правда життя, та її мить, яку він запам’ятовує.

У 50-ті роки лейтмотивом нового циклу віршів стає самовіддача.

Цель творчества самоотдача,

А не шумиха, не успех.

У вірші «Весілля» він пише:

Жизнь ведь тоже только миг,

Только растворенье

Нас самих во всех других,

Как бы им в даренье.

Ці вірші перегукуються з раннім циклом віршів поета «На ранніх поїздах», коли він опинився у вагоні, вщерть наповненому «простими людьми». Своє почуття до народу він назвав обожнюванням.

Сквозь прошлого перипетии

И годы войн и нищеты

Я молча узнавал России

Неповторимые черты.

Стиль пізнього Пастернака — це особлива ясність, виразність, просвітлення. Але просвітління не означає спокій. У ньому залишилася колишня ненаситність душі, прагнення зрозуміти й осмислити незбагненні радощі, протиріччя і трагедії життя.

Во всем мне хочется дойти

До самой сути.

В работе, в поисках пути,

В сердечной смуте,

До сущности протекших дней,

До их причины,

До основанья, до корней,

До сердцевины.

Все время схватывая нить

Судеб, событий,

Жить, думать, чувствовать, любить,

Свершать открытья.

Скачати повний твір
Біблійні мотиви в романі Б. Л. Пастернака «Доктор Живаго»
Мої роздуми над рядком Б. Л. Пастернака

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *