Вияв мужності й стійкості борців за визволення трудового народу з-під гніту (за поезією «Каменярі»)

І. Франко — поет, прозаїк, історик, перекладач. Він належав до тих письменників, яких сам порівнював з «деревом, що своїм корінням впивається якомога більше і міцніше в свій рідний національний ґрунт… а своїм пнем і кроною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів…» Український діяч жив у бурхливу та сувору історичну добу. Нещодавно була панщина, потім — відміна кріпацтва, з’являється робітничий клас. І. Франко не міг не відгукуватися на болючі питання свого часу.

Про свій вірш «Каменярі» Франко писав так: «… це — алегоричний образ громади працівників, що спільною важкою працею ламають скелю для промощення дороги…». Поет скористався алегорією, щоб емоційно, образно висловити думку свого часу, революційні ідеї. Каменярі — це збірний образ трудівників, що піднялися на боротьбу. Це люди великої сили волі, рішучі, готові побороти зло. Вони твердо вірять у перемогу:

І всі ми вірили, що своїми руками

Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт…

Але їм властиві не лише революційні дії, а й глибокі переживання, що передані метафорами: «душа боліла, і серце рвалося, і груди жаль стискав». Усе своє життя, свої мрії і сподівання, всіх себе віддали ці мужні люди задля добра для інших:

Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі,

І щастя всіх прийде по наших аж кістках.

Високою ідейністю, актуальністю, багатством образної системи вірш І. Франка «Каменярі» у свій час здобув широку популярність. Не випадково український народ з любов’ю називав поета Каменярем.

 

П’єса «Сто тисяч» як викриття користолюбства
Високий пафос вірша «Гріє сонечко»

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *