Веселе полювання (за збіркою оповідань О. Вишні «Мисливські усмішки»)

«Мисливські усмішки» — одна з найвідоміших збірок Остапа Вишні. І дорослі, і діти з задоволенням читають ці гуморески. Герої «Мисливських усмішок» чудово розбираються в тонкощах мисливської справи, а звички звірів і птахів знають краще за власні. Ми щиро сміємося над пригодами дуже благородних, але вельми безталанних мисливців, бо найкраще в них виходить невинна мисливська брехня. Вони стріляють дуже влучно, але чомусь замість впольованої дикої качки дружина ставить на стіл качку, придбану на базарі. Є про що згадувати цим чудовим мисливцям. Вони наполягають, що все розказане — достовірний факт.

Дехто втримається від того, щоб назвати мисливців Остапа Вишні брехунами, і скаже, що вони просто дещо перебільшують. Самі смішніші епізоди пов’язані саме з такими перебільшеннями. Наприклад, герой оповідання «Відкриття охоти» мав мисливського собаку. Одного разу під час полювання собака зробив стойку на вальдшнепа, і нічим його не можна було зрушити. Довелося покинути собаку в густій ліщині. Наступного разу, уже через рік, герой оповідання знову відвідав те місце й побачив кістяк свого собаки: той так і не зрушив з «мертвої стойки».

Дуже цікаві й оповідання Остапа Вишні про рибалок. Відомо, що риболови брешуть краще за мисливців. Та хіба буде брехати дід Панько з оповідання “Сом»? За словами цього славетного рибалки, є такі соми, що можуть проковтнути човен. В одного дуже старого сома на лобі є літери «ІС»: не що інше як автограф самого Івана Сірка, запорозького отамана! Тобто цей сом жив ніяк не менше як кілька сотень років!

І в рибалок, і в мисливців трапляються невдачі. Наприклад, не вистачає набоїв, щоб перебити силу-силенну качок, або сом розміром із бугая зривається з гака. Та герої «Мисливських усмішок» не журяться. І хиблять вони нерідко тільки тому, що не хочуть убивати.

«Мисливські усмішки» Остапа Вишні — дуже добра й щира книга. Письменник учить нас любити рідну природу, захищати її від різноманітних небезпек. Саме такі веселі, але досить глибокі твори навчають людяності й добру.

 

Якою я побачив рідну природу після прочитання віршів «Гей, рум’яні мої небокраї», «Хто в рідному краї…»
Хліб у житті людини (за поезією «Пахне хліб»)

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *