«В бур’янах» – повість про безталанне дитинство Тараса

Скачати повний твір

Мрією С. Васильченка було написати великий твір про життя великого кобзаря Тараса Шевченка. Та, на жаль, він встиг закінчити тільки першу частину — повість «У бур’янах». У ній письменник розповідає про безталанне дитинство славного сина України.

Як відомо, народився Т. Шевченко у кріпацькій родині. Батьки тяжко працювали на панщині, а малого Тараса доглядала старша сестра Катерина, про яку Шевченко зберіг теплі спогади на все життя. Сама ще дитина, якій хочеться погратися, Катря посадить малого в бур’яні в ямку й біжить до подруг, запевняючи себе, що з братиком нічого не трапиться. А воно, мале, дивиться навколо, розглядається, адже навкруги стільки цікавого. Тільки ввечері згадає Катря про Тараса. Біжить шукати, а він уже й сльози всі виплакав, її чекаючи.

Та ось уже підріс Тарас і самостійно мандрує селом. Скрізь побуває: і в сусідському саду, і біля ставка, й у млині, і на козацькій могилі. Та найцікавіше йому в бур’янах. Тут він і Кармелюк, і гайдамака. Тут його воля та його власть.

Виростав Тарас спостережливим, допитливим, цікавим до всього нового. Десь почув він про те, що є на краю світу стовпи, які небо тримають, і туди сонце щовечора йде спати. І пішов шукати те місце. А потім образно розповідав братові й сестрі про свої мандри.

Дуже любив слухати Тарас кобзарів, лірників, розповіді діда Івана про Запорожжя, про Коліївщину. Недаремно батько жартував, що буде з нього другий Кармелюк, натякаючи на синову непокірність.

Великим горем стала для хлопця смерть матері. Батько одружився вдруге й взяв вдову з трьома дітьми. Вона одразу незлюбила Тараса, бо він її не слухав, був непокірним. А після смерті батька й зовсім Тарасові у своїй хаті життя не стало. Втік у найми до дяка, жив упроголодь, завжди брудний, у рваному одязі. Тільки й жаліла сироту сестра Катерина. А більше ніхто й не згадував про нього, не турбувався. Та терпів Тарас знущання п’яного дяка, бо навчання манило його, розумів, що воно дуже важливе, що треба вчитися. І добився свого. Життя загартувало його вдачу, навчило терпіти й наполегливо простувати до своєї мети.

Скачати повний твір
Душа народу (А. Лотоцький «Михайло-семиліток»)
Дивовижна природа нашої землі (Т. Шевченко «За сонцем хмаронька пливе»)

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *