Твір до ЗНО «Пісня – духовне обличчя нації»
Народна пісня, як і весь фольклор, якнайкраще відображає світобачення та традиції етносу. Я згоден з думкою А. Міцкевича про те, що пісня – духовне обличчя нації. І не тільки духовне, на мою думку, бо пісня також відображає найважливіші історичні події життя народу та особисті переживання. Та найголовніше, що розкриває для нас народна пісня, – це ставлення до всього, що відбувається в житті людей.
Народна пісня як те дзеркало відображає найістотніші риси певного народу. Войовничі народи півночі, наприклад, вікінги, найчастіше співали про воїнську доблесть, честь, відвагу, перемогу в битві. У народів-хліборобів більшість пісень пов’язано з працею на землі, врожаєм, природними явищами, що могли вплинути на результати їхньої праці.
Пісня супроводжувала всі значні події життя українців – народження, хрестини, входження у доросле життя, весілля та навіть смерть. Пісня допомагала у важкій праці, втамовувала душевний біль та веселила серце. Пісні співали йдучи на війну та зізнаючись у коханні, їх присвячували найдорожчим людям.
У народній пісні якнайкраще відображається характер народу, що склав її. Ми можемо дізнатися, що було важливим у житті людей, якими вони були, які риси цінували, чого прагнули та через що страждали. Так в українських народних піснях ми відчуваємо щирість, чистоту, духовну красу, доброзичливість. Проте буває, що в них бринить сум та відчай через незгоди та важкі умови життя. Наприклад, у пісні «Ой матінко-зірко» йдеться про сумну долю дівчини-наймички, яку батьки змушені були відправити відробляти гроші. Також в українських народних піснях оспівано героїчне минуле нашого народу – доба козаччини, видатні козацькі ватажки, сміливість та відвага, відданість товаришам та любов до Батьківщини. У пісні «Ой з-за гори чорна хмара іде» оспівано подвиг Івана Богуна, сподвижника Б.Хмельницького.
Українські народні пісні – прості, щирі, мелодійні. У них розкривається цілий дивовижний світ людського життя та почуттів. Рідна пісня – це вияв власної душі, це те спільне, що об’єднує кожного з нас, як спільна мова. Це почуття та переживання, що розуміє кожен із нас, бо вони викарбувані десь у глибині наших душ.