Ти знаєш, що ти — людина. (за поезією Василя Симоненка ). Твір 11 клас

У недалекому минулому, коли наше суспільство керувалося абстрактними потребами загального характеру, а проста людина була таким собі «гвинтиком» величезного маховика, Василь Симоненко однозначно заявив:

На світі безліч таких, як я,
Та я, їй-богу, один.

Лад, у якому не цінують кожну людину як неповторну особистість, твердить поет, не можна назвати народним і справедливим. Він неминуче зазнає краху. З підтексту твору виразно вимальовуються опоненти автора, для яких народ – сіра маса, натовп. Це бюрократи, апаратники-демагоги, офіційні патріоти, що кожну мить «дбають» про свій народ, насправді обдираючи його. Саме їм Симоненко від імені свого і чесних людей радить затямити:

І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони Я.

Ця ж думка утверджується кожним рядком прекрасного високогуманного вірша: «Ти знаєш, що ти – людина…»:

Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Звучить ця поезія пристрасно і переконливо. Безпосередньо до нашого покоління звернена фраза: «Гляди ж не проспи!»

Поезії «Перший», «Баба Онися», «Дума про щастя», «Вихвалять, і славити, й кричати…» об’єднує образ простої людини, працею якої тримається світ.

Перший був не Господь
і не геній,
першим був –
простий чоловік.
Він ходив
по землі зеленій
і між іншим
хлібину спік.

Возвеличення трудівника – це позиція Симоненка-митця, одна із складових його концепцій світу: життя триває завдяки зусиллям хлібороба («Перший»), баби Онисі з однойменного вірша, доярки з потрісканими від морозу й праці руками («Дума про щастя») і багатьох таких, як вони.

Названі вірші прозорі за змістом, написані з тією мудрою простотою, на яку здатний лише талант. Їх сприйме селянин і академік, якщо вони мають серце. А поезію Симоненка треба читати серцем.

Вірш «Злодій» написаний зовсім в іншому ключі. Поезія могутньої викривальної сили викликає в читача почуття ненависті до тих, хто принизив гідність хлібороба, позбавив його елементарних людських умов, навіть можливості чесно жити. Герой твору – селянин – не зміг, хоч і тяжко працював, заробити собі на прожиття і змушений був красти. Красти своє. Його впіймали й привели на суд. — Чому він злодій? З якої речі – запитує автор і вибухає гнівом:

Де вони ті, відгодовані й сірі,
Недорікуваті демагоги й крикуни,
Що в’язи скрутили дядьковій вірі,
Пробираючись у крісла й чини.
Їх би за ґрати, їх би до суду!

Тут Симоненко, саркастичний і нещадний, викриває низьколобу тупість бюрократів, що неухильно вели суспільство до краху. Симоненко був свідком лише початку цього процесу, але з властивою йому прозірливістю передбачав його наслідки.

Безкомпромісне щире слово правди поета так потрібне нам сьогодні для утвердження думки, що справедливе суспільство може створити лише вільна людина, а будувати його треба на засадах правди і любові.

Творчість Василя Симоненка в усі часи належатиме Україні, бо, як писав Олесь Гончар, «… для співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його Україна. І він – за прикладом найкращих наших поетів – синівською відданістю їй віддячив, напруженим чесним горінням душі».

Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину. (за поезією Василя Симоненка). Твір 11 клас
Спочатку було Слово… Твір 11 клас

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *