Суперечливий образ Ярослава Мудрого, героя роману П. Загребельного «Диво». Твір 11 клас

Павло Загребельний — найвідоміший український письменник. У його твор­чому доробку 20 романів, кілька повістей, десятки оповідань, п’єс, літературно-критичних і публіцистичних статей. Чимало творів письменника перекладено багатьма мовами світу, за романом «Роксолана» створено багатосерійний фільм. Творчість письменника багатожанрова й багатопланова. Це детективно-пригодницькі, сатирично-викривальні, історико-психологічні, критичні твори. Усе, що він бачив, що пережив, про що дізнався з книжок, ставало темою його творів. Життя не скупилося для Загребельного на випробування, особливо в мо­лоді роки. Він пережив сирітство, голод, війну, фронт, декілька поранень і контузій, фашистські концтабори, безліч умирань і воскресінь — і став тільки сильні­шим, витривалішим, мудрішим.

Серед жанрово-стильового розмаїття романістики Павла Загребельного осо­бливе місце належить його історичній белетристиці. Саме історичними романами Загребельний завоював популярність і увагу читача, і ця популярність з часом не меншає, адже Павло Архипович ніколи не писав на замовлення влади, а нама­гався повно й об’єктивно відтворити історичні події, по-філософськи осмислити минуле, зорієнтувати порушені проблеми на сучасне життя, дати їм власну оцін­ку. У центрі історичної романістики Павла Загребельного стоять реальні історичні особи, які мали великий вплив на розвиток країни і всього світу.

Твір «Диво» був першим історичним романом Павла Загребельного. Письмен­ник створив цікаву композицію твору: тут історичне минуле спроектоване на су­часність, а об’єднує всі події й героїв Софія Київська, собор, дивовижна пам’ятка архітектури, що її збудував Ярослав Мудрий. У романі поєднано кілька часових площин (X—XI століття — період Київської Русі, Велика Вітчизняна війна та 60-ті роки XX століття), а поряд з історичними особами живуть і діють літературні герої.

Ярослав Мудрий — головний герой роману «Диво». У його образі письмен­ник відтворив великий внутрішній конфлікт, і це підкреслює неоднозначну на­туру князя. Половину життя він воював за Київ, розширював і захищав Київську Русь, створював могутню європейську державу, будував собори, поширював осві­ту, цікавився науками, збирав бібліотеку. Протягом десятків років князю щодня доводилося приймати важливі рішення. Він твердий, цілеспрямований державний діяч, але разом з тим жорстокий і часто несправедливий до підлеглих. Ярослав од­ночасно і сильний, і слабкий чоловік, бо він звичайна смертна людина. Він поми­лявся, не спав ночами, роздумуючи над власного долею, долею дітей та держави, яка приваблювала й дивувала своєю красою. Як і кожен можновладець, Ярослав Мудрий був одночасно й вершителем людських доль, і невільником свого висо­кого становища. Розкриваючи психологію князя, Загребельний велику увагу при­діляє дитинству героя, адже відомо, що саме цей період життя найбільше впли­ває на формування особистості людини. Дитинство майбутнього князя не було безхмарним: невиліковна хвороба призвела до кульгавості, складні стосунки між батьками травмували хлопчика, жорстокість Володимира Великого до сина поро­джувала ще більшу ворожість Ярослава до батька й братів. Дійшло до того, що він повстав проти Володимира, бо непомірне честолюбство, виплекане матір’ю Рогнідою, штовхало Ярослава на жорстокі дії. Здобувши величезну владу, він не має друзів, однодумців, які б підтримали князя у тяжкі часи. Дружина, мати його ді­тей, організовує заколот проти чоловіка, багато хто хоче вбити князя, а він мріє увіковічнити своє ім’я й будує собор невимовної краси, подібного до якого не­має ніде у світі. Цей собор мав стати пам’ятником не тільки могутності Ярослава Мудрого і Київської Русі, а й символом його самотньої душі, душі далекоглядного політика, державного діяча, але нещасливої людини.