Мій улюблений твір М. А. Булгакова

Усе пройде. А зірки

залишаться.

М. Булгаков

Сьогодні вже багато сказано про М. А. Булгакова як про визначного майстра слова, автора п’єси «Дні Турбіних», повісті «Собаче серце», роману «Майстер і Маргарита». Але починався письменник з теми білої гвардії, оскільки Булгаков все це бачив, знав, любив російську інтелігенцію і хотів розібратися в її трагедії. «Роман цей я люблю найбільш від усіх моїх речей», — писав автор про «Білу гвардію». Правда, тоді ще не був написаний вершинний роман «Майстер і Маргарита». Але, звичайно, «Біла гвардія» займає дійсно дуже важливе місце в літературній спадщині Булгакова.

Чому сподобався мені цей твір? Напевно, тому, що я його прочитала на одному подиху, але найважливіше, мабуть, навіть не в тому, що письменник показав революцію очима білих офіцерів. Цінність роману М. Булгакова — у найтоншій емоційній аурі духовності, яка розлита у світі, оточеному кремовими шторами, де, «незважаючи на пушки», крохмальна і чиста скатертина, стоять на столі троянди, де жінка — напівбогиня, а честь — у вірності не тільки анд

ріївському стягу, царю, але і товариству, обов’язку перед молодшими і слабкими. І ще ця книга хвилює мене, як і письменника, тим, що вона сповнена спогадів про рідний Київ.

Цей роман привертає нашу увагу і сьогодні саме силою і глибиною думок і почуттів автора. Це світла, поетична книга про дитинство, отроцтво і юність, ліричні сни і мрії про втрачене щастя.

І водночас очевидно, що «Біла гвардія» — роман історичний, сувора і сумна розповідь про великий перелом революції і трагедію громадянської війни, про кров, жах, плутанину, безглузду смерть.

Немов із висоти часу озирає Булгаков цю трагедію, хоча громадянська війна тільки закінчилася. «Великий був і страшний рік по різдві Христовім 1918», — пише він. Події затягай і захльоснули у свій вир звичайних людей, простих смертних. Ці люди мечуться, проклинають, як Олексій Турбін, що не по своїй волі став учасником зла, яке коїлося. Заражений масовою ненавистю, він накидається на хлопчика, рознощика газет: ланцюгова реакція зла заражає і добрих людей. Нічого не розуміючи, дивиться на життя Миколка, шукає свої шляхи Олена. Але усі вони живуть, люблять, страждають.

Багато свідків революції і громадянської війни говорили про страшну стихію, що захльоснула Росію, що скалічила людські долі. Світ здибився і занурився у хаос.

Занурене у туман хаосу і Місто. Не просто Київ, не просто місто, а якийсь символ загальної розрухи і трагедії, хоча це був саме Київ, рідне місто письменника.

Місто, любов, дім, війна… Роман цей про долі російської інтелігенції в революції. Булгаков зобразив глибоко інтелігентний російський побут, спосіб життя. Тут поблажливо ставляться до людських слабостей, уважні, щирі. Тут немає зарозумілості, чванства, манірності. У домі Турбіних непримиренні до всього, що стоїть за порогом порядності. Але поруч з Турбіними живуть Тальберги, Лісовичі.

Найжорстокіші удари долі приймають на себе ті, хто вірний обов’язку, хто порядний. А Тальберг і йому подібні вміють прилаштуватися, уміють вижити. Залишивши дружину Олену і її братів, він тікає із Києва з петлюрівцями.

Йде війна ідей. Але чи ідеї стинаються? Турбіни — монархісти за своїми переконаннями, проте для них монархія — це не стільки цар, скільки найсвятіші сторінки російської історії, котрі традиційно пов’язували з іменами царів.

При всьому неприйнятті ідеології революції автор розумів головне: вона — плід ганебного багатовікового гноблення, морального і фізичного, народної маси. Розповідаючи, Булгаков немов зберігає нейтралітет. Він з однаковою об’єктивністю відзначає сміливість більшовиків, честь білих офіцерів.

Але Булгаков і ненавидить. Ненавидить Петлюру і петлюрівців, для яких людське життя нічого не варте. Зневажає політиків, які розпалюють у серцях людей ненависть і злість, тому що ненависть править їхніми вчинками. Високими словами про місто, матір міст російських, вони прикривають свої боягузливі діяння, а місто залили кров’ю.

Любов і ненависть зхльоснулися у романі, і перемагає любов. Це любов Олени і Шервинського насамперед. Любов вище над усе на світі. Не може бути висновку більш гуманного з тієї драми, свідками якої ми стаємо, читаючи роман. Людина і людяність над усе. Це підтверджує Булгаков своїм романом.

Турбіни зуміли зберегти честь змолоду і тому вистояли, багато чого втративши і дорого заплативши за помилки і наївність.

Прозріння, нехай з запізненням, усе ж прийшло. В цьому головний зміст і урок історичного роману М. А. Булгакова «Біла гвардія», які роблять цю книгу сучасною і своєчасною.