Мистецтво, що дарує життя (за казкою Г. К. Андерсена «Соловей»)

Ще давні греки вважали мистецтво великою силою, яка не тільки здатна прикрасити життя людини, а навіть змінити його на краще.

Дійсно, мистецтво є дивовижним цвітом, який проростає з найпотаємніших глибиндуші і наповнює її небаченим сяйвом.

Тема мистецтва є однією з найголовніших у літературі. Своєрідно вона відбилася і в сюжеті казки Г. К. Андерсена «Соловей».

Маленька сіра пташка зачарувала своїм співом усіх підданих імператора. Та й сам він був у захваті від дивовижного співу. «Імператор був такий задоволений, що наказав дати соловейкові носити на шиї свій золотий черевик, але соловей тільки подякував: він уже мав досить нагороди.

— Я бачив сльози на очах імператора, це мій найкращий скарб. Я вже досить нагороджений!».

Але придворні таку скромність солов’я просто не розуміли і вважали звичайним кокетуванням. На жаль, люди не завжди здатні поціновувати моральні якості.

Як відомо з казки, імператорові подарували штучну пташку, і вона йому дуже сподобалася. А про живого солов’я усі швидко забули. Були навіть такі, що говорили, неначе живий соловей співає гірше. Тому штучна пташка мала багато почестей, а справжнього солов’я оголосили вигнаним за межі держави. Людям легше сприймати щось штучне, ніж справжнє мистецтво.

Але пташка зламалася. А через п’ять років сталося справді велике горе: імператор захворів і, казали, помирає. Соловей, почувши про біду імператора, поспішив прилетіти до нього, щоб своїми співами збудити надії, втішити його. І сталося диво: Смерть відступила! Так маленька сіра пташка виявилася сильнішою за могутню Смерть.

Чому так сталося? Тому, що соловей служив імператорові безкорисливо, від чистого серця, сповненого добрих помислів. У цьому був сенс його життя.

Отже, справжнє мистецтво дійсно вічне і здатне творити дива: пробуджувати людську душу і спонукати її до добра. І мудрий казкар Г. К. Андерсен ненав’язливо повчає читачів дарувати людям добро.