Що є краса? (За казною О. Уайльда «Хлопчик-зірка»)
Краса здавна хвилювала людей і вони хотіли зрозуміти її сутність. Еталони краси змінювалися у різні часи, але ніколи люди не могли обійтися без неї. Яка ж краса важливіша: зовнішня чи внутрішня? На це питання теж існують різні відповіді. Розібратися у цьому допоможе казка англійського письменникаО.Уайльда «Хлопчик-зірка».
Як відомо, героя твору знайшли взимку Лісоруби. Хлопчик-зірка почав рости з дітьми Лісоруба і з кожним роком ставав красивішим і красивішим. Але, на жаль, краса йому принесла лише зло, оскільки він ріс себелюбним, гордим і жорстоким. Хлопчик-зірка знущався з дітей, був байдужим до сліпих, немічних, жорстоко поводився з тваринами, але саме його однолітки обрали вожаком і поступово ставали такими самими жорстокими, як і він.
Та найстрашніше те, що він прогнав свою матір, відрікшись від неї. Це була не чувана жорстокість. І Хлопчика-зірку, на мою думку, було справедливо покарано: його краса зникла. Краса не має права чинити зло!
І ось тільки тоді Хлопчик-зірка вирішив знайти матір і покаятися. Йому довелося пройти ще багато випробувань, перш ніж до нього повернулася краса і він знайшов батьків. Саме під час цих труднощів у героя пробуджується душа, кам’яне серце добрішає і він стає нормальною людиною.
Хлопчик-зірка виявися сином короля і почав правити державою. «І був він справедливим та милосердним до всіх, забороняв жорстоко поводитися з лісовими звірами та птахами, і всіх навчав добра, любові й милосердя». Та правив він недовго і помер через три роки.
Коли. Хлопчик-зірка був щасливим? Лише тоді, коли пройшов тяжкий шлях страждань. Виявляється, що краса — зовсім не те, що є зовні. Людина красива тим внутрішнім світлом, що його випромінюють душа і серце, в якому живе любов. Якщо цього немає, навіть найідеальніші риси обличчя не зможуть приховати душевної порожнечі, яка врешті-решт відштовхує людей.
Отже, краса — це і зовнішність, і обов’язково внутрішній стан душі, який не дозволяє чинити зла. Це доброта, чуйність, щирість, порядність у вчинках, здатність до співчуття. До цього слід прагнути, бо такими є вічні закони життя.