“Мисливські усмішки” Остапа Вишні — це поезія в прозі. Твір 11 клас

Скачати повний твір

Остап Вишня (Павло Губенко) — надзвичайно цікавий і неординарний пись­менник, який стрімко увійшов в українську літературу з посмішкою на устах. Перший його надрукований твір — це «Демократичні реформи Денікіна (Фей­летон. Матеріалом для конституції бути не може)», який побачив світ за підписом «П. Грунський». Так розпочалася інтенсивна творча діяльність письменни­ка. Псевдонім Остап Вишня вперше з’явився під фейлетоном «Чудака, їй-богу!» у 1921 році. У своїх довоєнних творах письменник висміював бюрократів, чинуш, казнокрадів. Найбільше він атакував сміхом своїх земляків: висміював слабкість українців у питанні громадської й національної єдності, анахронічні риси в пси­хології та мисленні українців, їхні почуття меншовартості й недолугості.

У 1934 році влада пригадала Вишні його службу в уряді Української Народної Республіки, звинуватила в підготовці замаху на товариша Постишева під час жов­тневої демонстрації й запроторила письменника в Печорський концтабір на довгі десять років. У 1944 році в ознаменування перемог радянської армії над фашис­тами Остапа Вишню перевозять з барака на Печорі в письменницький кабінет у Києві, щоб він міг своїми гуморесками висміяти діяльність «буржуазних раціона­лістів» і, зокрема, УПА. Та як у 20-ті роки селяни не ставилися серйозно до його гуморесок про куркулів, так і в 40-і роки повстанці сміялися, читаючи гуморески й фейлетони Остапа Вишні про «націоналістичних запроданців», адже через його твори світ дізнавався про боротьбу УПА з Москвою.

Остап Вишня майже ніколи не згадував про десять років таборів, ніколи не писав про те, що йому довелося пережити. Після звільнення тональність його тво­рів змінилася: замість уїдливих фейлетонів письменник придумав для себе новий жанр — усмішку, а темами для них стали враження від полювань. Дружина згаду­вала, що Остап Вишня майже завжди повертався з полювання без здобичі (у нього не піднімалася рука на живу істоту), а щоб похвалитися вдома успіхами, купував на базарі качку чи кроля й видавав їх за дичину.

Враження від спілкування з природою Вишня відтворював у «Мисливських усмішках», які були наповнені любов’ю до світу, до всього живого. Рибалити й полювати він ходив скоріше для того, щоб назбирати якнайбільше смішних іс­торій і побути в колі друзів. Усмішку викликають рядки з відомого твору «Як ва­рити і їсти суп із дикої качки»: «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами…» Мисливець прибуває на полювання тоді, коли «качки повиключали свої мотори», а «вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу рано-рано, тільки-но починає на світ благословлятись». І нічого, що вдома «дружина чи мама, охнувши, кине вам:

— Та це ж курка, а не качка! — ви авторитетно заявіть:

— Це — качка. Тепер усі такі качки пішли.

— А чому горло в неї перерізане?

— Чому? Чому? …Летіла, побачила, що націляюсь, виходу не було, взяла й… зарізалась. Що ж тут дивного?!»

Звичайно, вірити всьому, про що розповідають мисливці чи рибалки, — це себе надурити. Ось сидять вони на стіжкові сіна й «плететься чудесне мереживо з мисливських оповідань» про вдале полювання, про величезних і злих диких зві­рів, яких так нелегко вистежити і вполювати, про величезного сома, який жив у глибочезній річковій ковбані, ловив гусей і навіть собаку та парового катера якось проковтнув. Коли цього сома все-таки впіймали, то ледве вчотирьох донесли до села. Хіба ж може ця історія бути брехнею, коли її розповідає найправдивіший у світі дід Панько, який сам брав участь у тій пригоді.

Та «Мисливські усмішки» — це не тільки побрехеньки мисливців чи рибалок. Це передусім щирий захват оповідача від краси рідної природи, де все рухається, міниться чудовими барвами, через які пробиваються «різні чудові пісні» дівчат. Складається враження, що в природі все взаємопов’язане, а людина — часточка цього великого єдиного рухливого організму.

Розповідь оповідача ллється легко, невимушено, а побрехеньки мисливців та рибалок, що викликають добру усмішку, змінюються описами чудової української природи, які створюють добрий настрій у читача.

Скачати повний твір
Сатиричне викриття бездуховності обивателів у сатиричній комедії М. Куліша «Мина Мазайло». Твір 11 клас
Григорій Косинка – письменник, який прогримів над епохою весняним громом. Твір 11 клас

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *