Любов до рідного краю у творах «Заспів», «Видиш, брате мій…»

Скачати повний твір

Під небом дальньої чужини,

Де хуги носяться одні

До тебе, кращої дружини,

Складаю я свої пісні.

П. Грабовський

Богдан Лепкий — талановитий український поет. Вся його творчість пройнята любов’ю до рідної землі – Поділля, яку він не забував, навіть живучи в еміграції в Польші.

У своєму вірші «Заспів» поет наголошує на тому, що його корені глибоко вросли в український ґрунт. Богдан Лепкий вважає, що його виховала природа рідного краю: «вітер рідного Поділля», «запах степового зілля.” Надзвичайний вплив на формування його як особистості справила і народна пісня: «веселий спів весільний», «сумний плач похоронів», і «звук підгірської трембіти», і «голос недалеких дзвонів». Але найсильніше враження на поета з дитинства справили страждання рідного народу — «крик неволеного люду».

Цей крик, а також свою Батьківщину він не зможе забути ніколи. За нею він сумує в еміграції:

В чужині умру,

Заки море перелечу,

Крилонька зітру..

У розпачі Богдан Лепкий мріє подолати «безконечний шлях» до Батьківщини та полетіти додому разом з лелеками.

У мене виникає надзвичайна симпатія до поета та співчуття до нього. Я полюбила щиру та ніжну лірику Богдана Лепкого, сповнену ностальгії і спогадів про рідний край.

 

Скачати повний твір
Славетний отаман Іван Сулима (за твором «Над Кодацьким порогом»)
Спогади, туга, любов (за віршем «Видиш, брате мій…»)

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *