Довіку не буде із мене раба, душа переважить полон» (Василь Стус). Твір 11 клас
Життя Василя Стуса — це дорога через терни до зірок. Митець по праву вважається одним із найвидатніших українських поетів XX століття, адже він був одним із небагатьох, хто до кінця боровся за високі ідеали справедливості, добра й правди. Уся каральна система тоталітарного режиму намагалася зламати поета, перетворити його на слухняного, покірного епігона попередників і сучасників, які були віддані владі. Та Стуса не тільки зламати, а й навіть зігнути було неможливо. Його карали арештами, тюрмами, таборами, засланнями, але поет не каявся, не хилив голову, не боявся сміливо виступати за те, у що вірив. А вірив він у свій народ, у відродження України, у щасливе майбутнє народу й ніколи не проклинав свою долю:
Що тебе клясти, моя недоле?
Не клену. Не кляв. Не прокляну.
Хай життя — одне стернисте поле,
Але перейти — не промину,
Дотягну до краю. Хай руками,
Хай на ліктях, поповзом — дарма,
Душу хай обшмульгаю об камінь —
Все одно милішої нема.
За оцю утрачену й ледачу,
За байдужу, осоружну,
за Землю цю, якою тільки й значу
І якою барвиться сльоза.
Доля В. Стуса не була особливо унікальною: багато письменників і поетів потрапляло до застінок КДБ. Вони відбували великі строки ув’язнення, боролися, творили, але Стус вирізнявся навіть з-поміж них своєю одержимістю в протистоянні владі, безкомпромісністю і в житті, і в творчості. Здається, поет нічого не боявся, не боявся він і смерті, про що відкрито заявив у вірші «Як добре те, що смерті не боюсь я…» Поет ніколи не хилився перед тими, хто намагався розлучити його з рідною землею, тримав у таборах, знущався в карцерах. Він пишався тим, «що жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття» і вірив, що повернеться до народу, хай хоч і після смерті, «своїм стражденним і незлим обличчям» поклониться до землі і чесно гляне Батьківщині в очі.
Справжнім поетом можна тільки народитися; не можна вивчитися ні на Шевченка, ні на Шекспіра, ні на Стуса, частинкою душі якого була Україна. Він обіцяв повернутися на рідну землю — і повернувся до нас своєю творчістю.