Чим приваблює мене майбутня професія

Великий філософ Аристотель якось сказав: «У кожної окремої людини й у всіх людей зокрема є мета в житті, прагнучи до якої, вони (люди) одне вибирають, а інше відкидають».

Ось так і я, переосмисливши поради філософа, вибрала серед безлічі професій — професію юриста. Цей вибір стимулює моє життя, хто не йде вперед, той іде назад: нерухомого положення немає. Чим приваблює мене ця професія?

Юристи, на мою думку — це ті люди, які мають відстоювати в житті чесність, порядність, людяність. Ведучи ту чи іншу справу, вони повинні виявити причини конфлікту між суб’єктом і соціальним середовищем, зрозуміти суть конфлікту, приймати правильні рішення для його розв’язання. Юристи зобов’язані вживатися в атмосферу дії, співпереживати з кожним учасником драми, відчувати й розуміти мотиви злочинів, проникати у внутрішній світ того, кого доводиться захищати чи звинувачувати.

Вважаю, що такий підхід обумовлений особливостями світу, в якому ми живемо, так як саме сьогодні людьми володіє почуття страху, тривоги за свою долю, передчуття того, що світ цей нестабільний і ворожий.Мене дуже хвилює проблема «загубленого» покоління, спантеличеного життєвими протиріччями, економічною кризою, що викликала хвилю безробіття і розгул фінансових афер.

Легенду про талановитого і безкорисного юриста я виміряв за шкільною партою. Пам’ятаю, як вразив мене роман М. Стельмаха «Правда і кривда». На прикладі одного з персонажів (Поцілуйка) я побачив, як нечесність породжує підлість, а підлість веде до злочину. Спритний, улесливий і злобний Поцілуйко, знищивши партквиток, служить німцям, бо вірить в їхню перемогу. Проте надії не виправдовуються, і тепер треба якось захистити себе. Він іде до Григорія Задніпровського, керівника партизанського загону, з проханням видати довідку, яка б засвідчила його участь у партизанському русі. Задніпровський відмовляє Поцілуйкомі, і тоді той починає вести наклеп на чесну, порядну людину.

Чим керується у своїх діях Поцілуйко? Та тим, що знайдеться в його оточенні той, хто повірить наклепам. І знайшовся такий — обласний чиновник Чорноволенко. Як наслідок — засудження Задніпровського. Моторошно стає від цього.

Та правда торжествує: знайшлися свідки (Варка) і довели підлість Поцілуйка, розвінчали його продажну душу.