Звідки беруться цахеси? (за оповіданням А. Гофмана «Малюк Цахес»)

Найяскравішим представником німецького романтизму є славнозвісний Ернест Теодор Амадей Гофман. Перу цього письменника належить ціла низка оповідань, які ввійшли до золотого фонду світової літератури. Одним із найцікавіших оповідань Гофмана є «Малюк Цахес» — надзвичайно яскравий сатиричний твір.

У цьому творі Гофман розвиває популярний фольклорний мотив про чудодійне волосся. Добра фея з жалості дарує маленькій потворній істоті Цахесу три чарівні волосинки. Завдяки їм усе значне й талановите, що відбувається або промовляється за присутності Цахеса, приписується саме йому. А ось гидкі вчинки самого малюка приписують оточуючим його людям. Цахес робить блискавичну і блискучу кар’єру. Малюка вважають за найгеніальнішого поета. Цахес стає таємним радником, а згодом і міністром. Страшно подумати, яких ще висот зміг би досягги потворний малюк, але вчасне втручання доброго чарівника кладе край його химерній кар’єрі. Втративши три чарівні волосинки, Цахес стає тим, чим він є насправді, — разюче потворною подобою людини. Тепер ті, хто з насолодою підкорявся малюкові, глузують з нього. Рятуючись від колишніх прихильників, Цахес кидається у нічний горщик, де гине.

З великою силою Гофман втілює у своєму оповіданні образ Цахеса. Малюк є тією людиною, яка привласнює результати чужої праці, чужі заслуги та чесноти. За Гофманом, три золоті волосинки, подаровані феєю, є символом золота, тобто грошей, їхньої безмежної влади над суспільством. Звідки ж беруться люди того ґатунку, яких можна назвати цахесами? Гофман дає кілька версій їх походження. Це є засліплене суспільство, яке в повному самозабутті творить собі кумира, прояви потойбічних чарівних сил, влада гаманця, просто людське божевілля. До того ж, Гофман простежує весь шлях поклоніння фальшивому кумирові: від захоплення й обожнювання до смертельного жаху перед черговим тираном. Не треба думати, що автор висміює тільки нікчемну і потворну істоту Цахеса. Мішенню для стріл сатири насамперед є суспільство, вражене сліпотою. Своїм твором Гофман блискуче доводить, що цахеси живуть і працюють лише завдяки нікчемності суспільства, що їх вивело на вершину життя. Тому не дивно, що в країні, де панує малюк Цахес, бракує моралі, любові, щирості. На жаль, автор, поставивши точний діагноз хворому суспільству, не дає рецептів лікування хвороби.

Гофман виводить на суспільну сцену також антипода малюка Цахеса — студента Бальтазара. Це типовий романтичний герой. Він є натурою насамперед творчою, яка протистоїть загниваючому суспільству. Але автор іронізує і над цим персонажем: Бальтазар швидко перестав цікавитися суспільними проблемами, вдовольнившись легким щастям обивателя. Він одружується із своєю коханою, молоде подружжя оселяється в затишному сільському будиночку, і душі Бальтазара та красуні Кандіди засинають навіки.

У сьогоденному суспільстві казка «Малюк Цахес» звучить дуже гостро. У реальному житті не існує чаклунів, але цахеси займають найвищі пости, і годі їх звідти викурити. І саме цахеси одружуються з прекрасними кандідами, і саме вони купують собі за народні кошти затишні хатинки десь на межі географії. А ось на бальтазарів чекають зовсім інші речі — ганьба, вигнання, ув’язнення, смерть. Сьогоднішні молоді українці зобов’язані замислитися над «Малюком Цахесом», бо саме від них певною мірою залежить подальша доля нашої держави. Тільки одне відомо абсолютно точно: краще висміювати ницих цахесів, ніж плазувати перед ними, краще нищити цахесів, ніж підкорятися їх огидній владі.

Образ Собору (за романом В. Гюго «Собор Паризької Богоматері»)
Що таке інтелектуальний детектив? (за новелами Едгара По «Золотий жук» та «Вбивство на вулиці Морг»)

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *