Значення прозивних імен для розкриття характерів дійових осіб у казці Миколи Магери «Хоробрі з найхоробріших»

Казка Миколи Магери «Хоробрі з найхоробріших» незвичайна. Кожне ім’я в ній яскраво розкриває характер дійової особи.Цікаво спостерігати за вчинками героїв у казці. Кращі захисники волелюбного і працьовитого народу — Хоробрі з найхоробріших. Вони вирішили помститися ворогам, які постійно нападали на вільний народ, убивали немовлят і старих людей та забирали в рабство молодих. Зібралися вони на священній горі, де росло невмируще чудо-дерево Мови. Дерево було символом щасливого життя народу і його духовності. Листочки з дерева прикладали до вуст немовлят, і діти починали говорити мовою батьків, дідів, прадідів.

Охоронця дерева Мови М. Магера називає Сивобородим. Ця людина уособлює мудрість народу. Він благословляє Хоробрих з найхоробріших на битву з ворогом, підтримує вояків у виборі свого отамана Світозара, ім’я якого відповідає його людським якостям. Це людина красива, щира, чесна, смілива.

Ім’я замісника отамана — Попихач. Огиду викликають і його зовнішній вигляд і вчинки. Про нього автор каже: «очиці маленькі», «оглянувся злодійкувато», «чорне серце».Гілки з чудо-дерева Мови, які роздає Сивобородий воїнам, стають у їхніх руках гострими мечами. І пішло хоробре військо на царя Нелюда. М. Магера так його характеризує: «зрадливий», «підступний», «грізно всміхався». Та перемогли його вояки Світозара, вигнали з рідної землі. Тоді вирішив Нелюд перехитрити волелюбний, народ. Змовившись з Попихачем, він увійшов у довіру до Світозара та до Хоробрих з найхоробріших. А коли на волелюбний народ напали інші вороги, то жорстокі змовці вдарили воякам Світозара в спину. Полонили вони славного отамана і його воїнів та й заточили у в’язниці, що знаходилася у дрімучому лісі. А далі в казці письменник характеризує Нелюда та Попихача, вчинки яких відповідають їхнім іменам. Застогнала вільна земля від чужинців, бо всюди лунали їх пісні, мова Нелюда. На всій землі насадили пагонів з дерева мови чужинця, щоб вони росли і забирали силу у чудо-дерева вільного народу. Вороги були настільки захоплені цим, що забули про сина Світозара — Зореносця. Його ім’я теж символічне. Цей хоробрий юнак прийшов на священну гору і зрубав ворожі пагони. І знову чудо-дерево Мови забуяло, зросило воїна цілющою росою. Тільки-но доторкнувся Зореносець до пагінця, враз у нього в руках заблищав великий меч. Почав тоді юнак звільнювати поневолений народ. Дістався він і до дрімучого лісу, де здолав велетенських змій, вовкодавів та вояків Нелюда. Звільнив він батька Світозара та Хоробрих з найхоробріших, і всі вони разом помстилися ворогам.

Полинула добра слава про Хоробрих з найхоробріших, Світозара та Зореносця. А святе чудо-дерево Мови розрослося на всю священну гору.Ось така чудова казка, в якій так яскраво прозивні імена розкривають характери дійових осіб. Вона прищеплює любов до рідної землі, материнської мови, вчить нас працелюбності, ввічливості.

Казка Василя Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон»
Для чого людині серце? (За оповіданням А. Дімарова «Українська вендета»)

Залишити відповідь