Вогненний дракон (За романом І. Багряного «Тигролови». Твір 11 клас
«Не з китайських казок і не з пагод Тибету – він знявся десь із громохкого центру країни «чудес», вилетів з чорного пекла землі людоловів» . Про яку пекельну потвору з такою блискавичністю й силою оповідає автор? Це паротяг «Йосиф Сталін» , який тягне шістдесят «коробок-вагонів». А у вагонах – люди, приречені на смерть тоталітарним режимом.
Іван Багряний є одним з найвидатніших письменників української еміграції. Коли в Україні літератори повинні були приховувати свої справжні думки й почуття, Іван Павлович Лозов’яга говорив правду.
Демократичному світові добре були відомі романи письменника, його, публіцистика. А до вітчизняного читача твори Багряного дійшли лише за років незалежності.
«Етапний ешелон ОГПУ–НКВД» – то найпотужніша машина й водночас найпотужніший із символів роману. Цей образ приголомшує: «Б’є по чорній імлі вогненним хвостом, зіходить їдучим димом та смородом і реве, реве». Десь в одному з вагонів знаходиться Григорій Многогрішний – втілення «таємничої легенди про зникнення душ», людина, прізвище якої за радянських часів повинно було звучати дещо насмішкувато.
Минуло п’ятнадцять діб шаленої гонитви, і потяг досяг станції призначення. Але той, кого особливо пильно охороняли, «юнак – 25 літ, русявий, атлет, авіатор», утік, учинивши подвиг, зробився символом волелюбної своєї Вітчизни.
Про часи сталінщини ми знаємо багато, але все ж таки не все. До сьогодні уточнюються цифри загиблих, і до сьогоді їх число росте.
Ніби той дракон ще досі хапає людей десь у нетрях Сибіру й ковтає їх живцем. А ми забуваємо про ті часи все швидше, і швидкість нашого забування все зростає, як колись зростала швидкість вогненного дракона на пустих льодових перегонах.
Іван Багряний зробив свій твір дуже оригінальним. Це пригодницький роман з усіма ознаками, притаманними цьому популярному жанрові.
Проте це далеко не «легке читання», і аж ніяк роман не нагадує «круті бойовики» або «романи пригод». Адже головний герой «Тигроловів» не є суперменом, він просто сильна й вольова людина, яка кидає виклик тоталітарній системі. Через дивні, майже казкові події проходить головний герой роману, але ці події виглядають абсолютно реальними, не вигаданими.
Далекий Схід великий, майже безкраїй, і немало чудес приховують дикі нетрі лісів. Досить гостинними ці малообжиті місця виявилися для Григорія Многогрішного – гостя в родині тигроловів. Проте вогненний дракон антилюдської системи не дрімає, і немало безпек доводиться подолати головному герою на своєму шляху. «Сміливі завжди мають щастя» ,стверджує Іван Багряний.
Герой роману відзначається тим, що він завжди має духовну перевагу над своїми катами. Це, певне, старовинна козацька вдача «пульсує й гуде» в його єстві. І не дивно, що Наталка – дівчина із сім’ї тигроловів – щиро кохає мужнього Григорія Многогрішного.
Назва роману «Тигролови» є алегоричною. Адже справжніми звіроловами є не ті, хто полює в тайзі на дику смугасту кішку, а ті, хто ловить людей, аби завдати їм якнайболючіших страждань. Але тигр, якого намагаються впіймати сталінські жандарми, виявився дуже спритним, кмітливим і сильним. Така дичина не про зуби енкаведешним мисливцям.
Іван Багряний зображує головного героя як такого, що вміє не лише вдало пристосовуватися до пропонованих умов, а й змінювати ці умови за своїм бажанням. Григорій Многогрішний здається мені не лише багатостраждальною, але й щасливою людиною: життя до нього повертається не найгіршим своїм боком. А втім, доводиться докладати чимало зусиль на кожному кроці своїх мандрів таким жорстоким і прекрасним світом.
Мені б дуже хотілося, щоб за романом Івана Багряного «Тигролови» зняли художній фільм. Це було б дивовижне видовище. А образ вогненного дракона міг би пронизати всю тканину кінорозповіді про Григорія Многогрішного, його друзів і ворогів. Така стрічка склала б достойну конкуренцію американським бойовикам або не завжди цікавим численним серіалам. Це був би наш герой, наша тематика, нарешті, наша українська ідея – будь-коли за будь-яких обставин лишатися Людиною з великої Літери.