Вияв глибокої любові і пошани до вчителя (за поезією «Учитель»)

Кожна людина на все життя пам’ятає свого першого вчителя, зберігає в своїй душі теплі почуття до людини, яка відчинила двері у прекрасний світ знань. Наставник поета викликав до себе щиру любов учнів. Так про нього пише В. Сосюра у вірші «Учитель»:

Учитель мій! Як ми тебе любили,

Як слухали тебе в полоні юних мрій!

Він був вірним другом дітей, допомагав їм пізнавати «красу труда», «любові й дружби жар», любити подвиги людини й «безсмертний рідний край».

Василь Мефодійович відкривав своїм учням «закони вод, вітрів, і хмар, і світла», пробуджував у них «дум пориви огняні».

В. Сосюра запам’ятав свого вчителя як людину чуйну і надзвичайно добру. У пам’яті залишився його «тихий карий зір», «тепла посмішка», «тепло душі».

І хоча з того часу вже пройшло багато років, для учнів їх вчитель назавжди залишився прикладом:

Завжди, завжди, як сонячний салют,

Для нас сіяє подвигом високим

Твій благородний, безкорисний труд.

Я вважаю, що вчитель, — це найбільш необхідна і важлива професія на землі. Наставником може бути тільки людина з щирим серцем, завжди відкритим для людей.