Від користі серце кам’яніє (за казкою О. Пушкіна “Про рибалку та рибку”). Твір 5 клас
Чи є межі людським бажанням? Взагалі, є, але деякі люди забувають про помірність і тоді просто не можуть зупинитися. На мою думку, саме такій темі присвячено казку О. Пушкіна «Про рибалку та рибку».
Старий зі старою жили тридцять три роки на березі синього моря у «ветхій землянці», «дід ловив неводом рибу, а баба куделила пряжу» (переклад М. Терещенка). Жили вони тихо і спокійно до того часу, коли дід упіймав золоту рибку. Старий був добрим, тому й відпустив її, навіть нічого не попросивши. Зовсім іншою була баба! Її бажанням не було меж. Спочатку їй захотілося нові ночви, потім — нову хату, забажалося стати дворянкою, царицею і нарешті — морською володаркою.
Золота рибка виконувала всі бажання сварливої баби, і лише бути у неї на побігеньках вона не змогла. Слід було зупинити нестримність бажань старої, саме це й зробила золота рибка. І замість «моря-окіяну» баба знову опинилася у своїй землянці біля розколотих ночов.
Дійсно, баба була дуже корисливою, егоїстичною і жодного разу у своїх бажаннях не згадала діда. Її серце скам’яніло від жадібності. Тому покарання її було справедливим.