Устим Кармалюк — керівник боротьби покріпачених селян проти поміщиків.
Слава Кармалюка гриміла не тільки по всій Україні, а й за її межами. Інакше і не могло бути, адже Устим Кармалюк боровся проти кріпацтва, проти панів-кріпосників. За цей час його чотири рази ловили, катували, судили і засилали до Сибіру. Однак розумний, сміливий, винахідливий Кармалюк щоразу втікав з тюрми та каторги і знову очолював народних месників. Пани боялися й ненавиділи повстанців, а кріпаки сподівались, що народні месники визволять їх із неволі.
Ще за життя Кармалюка народ складав про нього пісні й легенди. З численних народних пісень про відважного керівника повстанців найбільш поширена «Пісня про Устима Кармалюка». У цій пісні в художній формі зображуються справжні події. Пісня будується у формі розповіді власне Кармалюка, який говорить про мету своєї справи:
| Зовуть мене розбійником, Що людей вбиваю, — Я багатих убиваю, Бідних награждаю. |
Розуміючи долю кріпаків, Устим Кармалюк не просто їм співчуває, а обирає активну боротьбу проти цієї несправедливості:
| Убогому, нещасному — Тяжкая робота, А ще гіршая неправда — Вічная скорбота. |
Народний месник розуміє, що народ довіряє йому, і тому із впевненістю піднімається на боротьбу:
| Хлопці, не зівайте: Ви на мене, Кармалюка, Всю надію майте! |
«Пісня про Устима Кармалюка» доводить, що український народ цінує справу відважного і непримиренного борця зі злом.