Учитель у пам’яті моїй
Нема лихішої роботи, ніж учительська,Нема виснажливішої роботи,Де нерви паляться, мов хмиз сухий,Де серце рветься в клекоті і в чаді,Але нема щасливішої долі,Коли Людина з рук твоїх, Людино,
Іде у світ, на краплю світ людніє.Це справді благородна мета — сьогодні працювати для майбутнього, сіяти зерна доброго, світлого, щоб зійшли вони в душах молодого покоління. Справжній учитель не байдужий до долі своїх вихованців, він радіє і переживає за них, у разі необхідності підкаже й допоможе. Турботи й надії вчителів світу звучать у Молитві вчителя, яку написала педагог із Чилі. Вчителі Землі однаково прагнуть, щоб молодь була сильною, розумною, винахідливою. Прикладом самовідданого служіння дітям є Песталоцці й Сковорода, Корчак і Сухомлинський та багато інших відомих світові й знаних тільки в маленьких школах учителів.
Я вважаю себе щасливою людиною, бо на життєвому шляху мені зустрілися талановиті вчителі, справжні майстри своєї справи.Такі звичайні, здавалось би, люди, вчителі, назавжди запам’ятовуються.Учитель… Яке звичне і яке містке це слово! Той, хто навчає, хто збагачує розум і душу молодої людини, хто відкриває перед нею невичерпну скарбницю знань і невмирущих моральних цінностей. І якщо тобі в житті пощастило, і ти зустрів справжнього вчителя, твоє життя буде прожите недаремно. Частинка його серця, його самого буде в твоєму житті вічно світити й допомагати вижити в найскрутні-ші часи, Промайнуть роки, але пам’ять повертатиме нас до найкращої пори життя — шкільної.
І це завдяки вам, дорогі вчителі.