Твір «Чи кожна людина мусить вчитися все життя»

У мене взагалі ніколи не виникало сумнівів, що вчитися потрібно завжди. І дорослим людям теж. Тому в мене навіть викликала подив тема твору. Хіба ж тут можуть бути інші думки?

Я поясню свою думку. По-перше, кожна людина і так природнім способом вчиться все своє життя, а не тільки у школі, коледжі чи у вузі. Познайомився з новою цікавою людиною, поспілкувався – чогось навчився. Купив хорошу книгу, прочитав – також набув певних знань. Процес навчання не вичерпується працею в класі, в лабораторії чи аудиторії.

Також існує ще один доказ моєї правоти. У житті часто виникає необхідність навчатися чогось нового, хоча вже закінчено школу та університет. Це не означає, що людину недовчили, що вона отримала освіту низького рівня. Просто існує потреба підвищити рівень кваліфікації або оволодіти новою професією.

У такому випадку найчастіше варто піти на курси з нової спеціальності, на семінар, на тренінг. Або ж узятися за самоосвіту: набрати книжок за профілем, купити журналів, долучити Інтернет, дивитися вебінари. А якщо людина і справді недовчилася, то тим паче їй знадобиться додаткова освіта.

Гарні приклади людей, які поглиблено займаються самоосвітою, дає українська література. Героїня повісті «Людина» О. Кобилянської Олена любила читати серйозні книжки, хоча цього навіть не схвалювали в її родині.

Наполегливо вчився в інституті Степан Радченко, герой роману «Місто» В. Підмогильного: коли він не встигав у навчанні, то самостійно розбирав складні для нього предметі по підручниках. Скоро Степанів труд отримав винагороду: хлопець став викладати ті самі предмети, які раніше важко давалися йому.

Додаткове навчання завжди приносить користь. І дуже часто у ньому виникає нагальна потреба. Тому я погоджуюся з прислів’ям «Вік живи – вік учись».