Світ приємних відкриттів (К. Малицька «Соловей»)

Як я радію, коли приїжджаю до бабусі на канікули. Село Малинівка, де мешкає моя бабуся, просто чарівне! Мені здається, що такої краси ніде немає. Ані таких тихих закутів у бабусиному садку, ані такого приємного прохолодного вітерця навіть у спекотні дні, ані таких дивовижних краєвидів на краю села!

А ще більше я полюбила бувати у бабусі після такого випадку. Одного разу вночі не могла заснути: було дуже спекотно, з відчинених вікон не віяла жадана прохолода. Я лежала і думала про те, що жити в селі можна не тільки влітку, але й узимку. Невже батьки не відпустять?

Аж раптом почула пісню невідомої пташки. Вона співала так чисто та захоплено, що я одразу ж згадала рядки із твору Костянтини Малицької «Соловей», який ми вивчали на уроках. «Годі й уявити собі май без того співака, його краси! І ночі ті наші весняні тихозорі утратили б весь свій чар, коли б… не мережили їх І! дзвінкі тони солов’їної пісні».

Я зразу здогадалась: це ж соловейко співає! А я так мріяла почути спів солов’їний! І ось моя мрія здійснилася — я почула цього «найвидатнішого» українського співака. На душі стало так привітно й спокійно, що я швидко заснула, уявляючи, як розкажу бабусі, як вночі побувала на солов’їному концерті.