Ставлення до матері (за віршем «Пішачок»).

Кожний із нас завдячує своїм народженням батькам, особливо матері. Саме мати не тільки дає початок новому життю, а й є найближчою людиною своїй дитині протягом всього життя. Сумно спостерігати, коли рідна дитина зневажає матір. Подібну ситуацію зображує Дмитро Павличко у вірші «Пішачок». У цій поезії автор порівнює матір з Правдою. Чому? Бо у неї:

Руки спрацьовані, чорні, як та смола,
Потріскані, наче підгорілі коржики.

Син зовсім інший:

…як чорний, нікельований лімузин.

Вже те, що вони йдуть не поряд, а на відстані, свідчить про зневажливе ставлення сина до матері:

Отак вони йдуть собі, ніби справді чужі.
Вона заворожена сином, щаслива.
А він як погляне на ті руки-коржі,
То чується так, як розчавлена слива.

Куди ж вони крокують? Виявляється:

Вона іде бавити чуже немовля,
А він на роботу — в міністерство.

Кому ж має завдячити цей «нікельований лімузин» своєю освітою? Звісно, тільки їй, матусі, яка все життя присвятила синові, щоб він мав можливість працювати в міністерстві.

Саме це найбільше і вражає, що діти зневажають батьків, забуваючи про подяку, звичайну людську повагу:

І слава Господу, що воно — пішачок,
Що не має державного автомобіля,
Бо мати по вулиці несла б свій мішок,
А він проїжджав би десь поблизу, десь біля…
Образ матері України (за поезією «У дитячому серці жила Україна»)
Краса української природи

Залишити відповідь