Складність духовних шукань героїв В. М. Шукшина

Добро — це добре діло, це важко,

це не просто. Не хвалитеся добротою,

не робіть хоч зла!

В. Шукшин

Василь Шукшин — один із видатних російських письменників, акторів і режисерів. На мій погляд, саме йому вдалося втілити на сторінках оповідань характери простих російських людей, вихідців із народу. Шукшин до кінця своїх днів вірив, що саме народ, селянство несе в собі споконвічну мудрість і доброту. Тому герої письменника — це люди «у кирзових чоботях», яких залишилося так мало і які усім нам дуже потрібні.

Основна тема оповідань В. Шукшина — духовні шукання людини. У житті кожного з нас рано чи пізно наступає переломний момент, коли потрібно вірно визначити свої основні життєві принципи й орієнтири. Саме в цей момент ми застаємо більшість героїв Шукшина. Я б виділила два основних шляхи, якими можуть піти люди. Перший, на мій погляд, найпростіший: жити заради матеріальних цінностей, а другий: жити, спілкуючись з народною мудрістю, заради Доброти, Честі і Правди.

Багато героїв Шукшина йдуть першим шляхом. Здавалося б, вибір зроблений, орієнтир знайдений, але чому ж тоді, читаючи оповідання «У профіль і анфас», «Вірую», «Чудик», «Майстер» і багато інших, ми всією душею відчуваємо їдку тугу, якийсь душевний дискомфорт героїв. Автор вустами своїх героїв запитує нас: «Навіщо я живу?»

Невже ми приходимо в цей світ лише для того, щоб бути ситими, добре одягненими, мати дачу і машину? Адже все одно коли-небудь ми помремо і навіть пам’яті про нас не залишиться, тому що ми не лишили після себе нічого по-справжньому цінного.

Я думаю, що Шукшин першим відчув потреби нової людини, яка відкинула установку на ситість і намагається зробити життя краще. Автор показав нам на прикладі своїх героїв, що людям хочеться повного, насиченого життя не заради шматка хліба, а заради чогось більш піднесеного і духовного.

Єдине, чого не знають герої Шукшина: як домогтися такого життя і як ним жити. Недарма цих людей називають «чудиками», вони дійсно не схожі на всіх інших, вони значно краще, духовно багатші. Проте їхнє життя — суцільні, безкінечні пошуки самого себе і цілі свого життя.

Шукшинський «чудик» — це тип душі, через яку проходить межа між прагненням жити насиченим життям і умінням ним жити.

По-моєму, Шукшину вдалося дуже точно передати у своїх оповіданнях тонкощі душі простої людини, складність його духовних шукань. Ідея оповідань Василя Шукшина полягає, на мій погляд, у необхідності свідомого виховання високої моральної культури, спираючись на вистражданий багатовіковий досвід народного життя, на істинно вічну мудрість.

«Моральність —є правда» (за оповіданням В. М. Шукшина «Чудик»)
Не стоїть земля без праведника (за оповіданням О. І. Солженіцина «Матрьонине подвір’я»)

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *