Складність духовних шукань героїв В. М. Шукшина
Добро — це добре діло, це важко,
це не просто. Не хвалитеся добротою,
не робіть хоч зла!
В. Шукшин
Василь Шукшин — один із видатних російських письменників, акторів і режисерів. На мій погляд, саме йому вдалося втілити на сторінках оповідань характери простих російських людей, вихідців із народу. Шукшин до кінця своїх днів вірив, що саме народ, селянство несе в собі споконвічну мудрість і доброту. Тому герої письменника — це люди «у кирзових чоботях», яких залишилося так мало і які усім нам дуже потрібні.
Основна тема оповідань В. Шукшина — духовні шукання людини. У житті кожного з нас рано чи пізно наступає переломний момент, коли потрібно вірно визначити свої основні життєві принципи й орієнтири. Саме в цей момент ми застаємо більшість героїв Шукшина. Я б виділила два основних шляхи, якими можуть піти люди. Перший, на мій погляд, найпростіший: жити заради матеріальних цінностей, а другий: жити, спілкуючись з народною мудрістю, заради Доброти, Честі і Правди.
Багато героїв Шукшина йдуть першим шляхом. Здавалося б, вибір зроблений, орієнтир знайдений, але чому ж тоді, читаючи оповідання «У профіль і анфас», «Вірую», «Чудик», «Майстер» і багато інших, ми всією душею відчуваємо їдку тугу, якийсь душевний дискомфорт героїв. Автор вустами своїх героїв запитує нас: «Навіщо я живу?»
Невже ми приходимо в цей світ лише для того, щоб бути ситими, добре одягненими, мати дачу і машину? Адже все одно коли-небудь ми помремо і навіть пам’яті про нас не залишиться, тому що ми не лишили після себе нічого по-справжньому цінного.
Я думаю, що Шукшин першим відчув потреби нової людини, яка відкинула установку на ситість і намагається зробити життя краще. Автор показав нам на прикладі своїх героїв, що людям хочеться повного, насиченого життя не заради шматка хліба, а заради чогось більш піднесеного і духовного.
Єдине, чого не знають герої Шукшина: як домогтися такого життя і як ним жити. Недарма цих людей називають «чудиками», вони дійсно не схожі на всіх інших, вони значно краще, духовно багатші. Проте їхнє життя — суцільні, безкінечні пошуки самого себе і цілі свого життя.
Шукшинський «чудик» — це тип душі, через яку проходить межа між прагненням жити насиченим життям і умінням ним жити.
По-моєму, Шукшину вдалося дуже точно передати у своїх оповіданнях тонкощі душі простої людини, складність його духовних шукань. Ідея оповідань Василя Шукшина полягає, на мій погляд, у необхідності свідомого виховання високої моральної культури, спираючись на вистражданий багатовіковий досвід народного життя, на істинно вічну мудрість.