Шляхетність вовка (за оповіданням Е.Сетон-Томпсона “Лобо”). Твір 5 клас

Вовк є героєм численних казок, міфів, легенд і переказів. І скрізь його зобра­жають злим, дурним, страшним. І це дуже схоже на правду, адже вовк — це хижак. А хижаки, як відомо, добрими не бувають.

Головним героєм оповідання Е. Сетон-Томпсона «Лобо» теж є вовк. Автор змальовує його страшним і сильним звіром: «Старий Лобо — справжній веле­тень — був надзвичайно дужим і хитрим звіром» (переклад Л. Боженко). Цей страшний звір був справжньою грозою місцевості, його боялися і люди, і твари­ни, які жили в долині Курумпо. Лобо був вожаком зграї і надзвичайно розумним звіром. Це виявлялося у тому, що він умів обходити навіть найстрашніші капкани, відчував отруту, умів перехитрити мисливців. За голову Лобо було призначено ве­лику нагороду, але йому завжди удавалося вислизнути з рук мисливців.

Єдине, чого він боявся, так це вогнепальної зброї. Вовк знав, що вона є у людей, і завжди намагався вивести свою зграю з тієї місцевості, де з’являлися люди зі зброєю.

А ще Лобо умів кохати. У його зграї була біла вовчиця на ім’я Бланка. Вона була надзвичайно красива, її м’яка густа шерсть мала сріблясто-сірий відтінок. Мисливці упіймали вовчицю, вирішивши таким чином вийти на слід Лобо. Але на те, що сталося потім, не чекав ніхто.

Лобо шукав свою подругу. «Лише проти ночі він, певно, знайшов місце, де сконала Бланка: протяжливий стогін вихопився з грудей Лобо. Від його скорботи хололо на серці». Великим був відчай вовка. Смерть Бланки підкосила сильного і мужнього Лобо. «Він втратив і силу, і волю, і подругу», — пише автор. Такого потрійного удару Лобо знести не міг. Він втратив жагу до життя, і тому його лег­ко вдалося піймати.

Останні дні свого життя вовк не їв, не пив, лише незрячими очима дивився вдалину. Така його поведінка здивувала навіть мисливців. Люди були вражені си­лою кохання вовка і його вірністю.

А ще Лобо, навіть не підозрюючи цього, вчив людей тієї високої шляхетності у коханні, яку не завжди побачиш серед них.

Отже, на думку письменника, світ звірів набагато чистіший від світу людей. Як це не прикро визнавати. І людям ще багато чого треба навчитися, щоб підне­стися духовно.