Розповідь про «не блакитних дітей» (за повістю А. Дімарова «Блакитна дитина»). Твір 7 клас

Темі дитинства присвячено багато творів світової літератури. Мабуть, усім ві­домі «Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна» Марка Твена, «Кульбабове вино» Р. Бредбері та багато інших. Ці твори люблять за правдивість змалювання героїв, їхню кмітливість, почуття гумору. У сучасній українській літературі теж є такий твір. Це — «Блакитна дитина» А. Дімарова.

Автор вибрав іронічну назву для свого твору. На мою думку, «блакитною ди­тиною» можна назвати абсолютно слухняну дитину, яка не зробила чогось не­звичного.

Зовсім інший головний герой твору — Толик. Які тільки пригоди з ним не траплялися! Толик із тих дітей, яких дорослі називають забіяками, шибениками. А мені він сподобався. Так, Толик жив у важкі часи: було голодно, у дітей не було гарних іграшок, пристойного одягу, дорослим і дітям доводилося тяжко працюва­ти. Але вони уміли дружити, вигадували різні кумедні речі, допомагали одне одно­му. Бувало, що їм перепадало від дорослих, але хіба зараз таке не трапляється. На те вони й дорослі, бо мають на все свій погляд, на жаль, відмінний від дитячого.

Чого тільки не траплялося з Толиком. То він у садок полізе по яблука (хоча й знав, що красти не можна, але чого не зробиш заради кохання), то жабенят у рота набере, то сокирою, наче шаблюкою, рубає голови і бур’янам, і помідорам. А ще хлопчина любив читати і мріяти про далекі країни й часи. Часто уявляв себе смі­ливим запорожцем, який бореться з розбійниками, захисником добра і справед­ливості. Тож не дивно, що Толик зі своїми друзями вирішили встановити спра­ведливість і допомогти улюбленому вчителеві Віктору Михайловичу перемогти у боротьбі за кохання до Галини Іванівни. Цікаво було разом із Толиком ловити ра­ків і хотілося допомогти йому вловити цеберку, що впала в річку.

Ні, зовсім не «блакитною дитиною» був Толик. Але мені б хотілося мати тако­го друга. Він надійний, порядний, щирий, чесний, кмітливий. Впевнена, що він стане справжнім чоловіком і ніколи не буде ображати слабших.

Ось так весело можна говорити про серйозні речі. Але після прочитання тво­ру розумієш, що не все у житті так просто. Труднощі завжди бувають, та важли­во прагнути їх здолати. Головне — в усьому бути людиною. І про це слід завжди пам’ятати.