Розкриття загальнолюдських і моральних цінностей у новелах Григорія Косинки

З порога смерті повертається до нас творчість Григорія Михайловича Косинки (справжнє прізвище — Стрілець). Повертається, щоб нагадати про тих людей, які жили вірою в світле майбуття, які без усяких компромісів зустрічали проблеми пореволюційної доби. Мавши веселу вдачу та енергійний характер, письменник активно пропагував свої твори: майстерно читав їх перед будь-якою аудиторією. Любили Косинку і любили його твори. Чому? Та тому, що письменник у ставленні до правди життя, до правди характеру селянина був кришталево чесним.

 
Прагнучи підняти загальнолюдські цінності: добро, мораль, справедливість, Косинка у своїх новелах показав страждання українського селянина, його радощі, прагнення, переживання.

Намагаючись розібратися у тих подіях, які відбувалися в суспільстві, письменник шукав відповіді на питання у житті і долі своїх літературних героїв.

Читаємо оповідання “Політика”. Чесний Мусій Швачка, якого на селі дражнили Політикою, збирається на колядування до своїх багатих — по жінці — родичів. Упертий, гарячий, він уже три роки з родичами “на ножах” — їхні землі комнезамам роздавав. Не хочеться йому їхати на це колядування, бо знає: будуть багачі згадувати, як у тестя шість десятин землі одрізав, як у дядька Андріяна вивів биків з двору…

Тож і сталося. Закипіла сварка. Вхопилися за ножі, Швачка — за браунінг, погасло світло каганця — і не стало захисника комнезамівців Мусія Швачки, який здійснював правильну політику на селі.

Григорій Косинка в цьому оповіданні відкрив безжальну правду розмежування українського села, на одному полюсі якого комнезамівці, на другому — куркулі і середняки. Ми бачимо, що автор в художньому аналізі внутрішнього переживання проблеми землі своїми героями не допускає жодних компромісів. Не жаліє й бідняка, який одержав землю і засліплено торжествує-втішається, бо він щасливий. Та як далі буде розвиватися революція, його не цікавить. Безжально розвінчує і несамовиту лють куркуля, який зненавидів голодного сусіда за його надію на власну землю.

На прикладі трагедії Мусія Швачки письменник показав трагедію народу, що втрачає моральні цінності збереження роду. Обмануті люди ставали жертвами своїх ідеалів.

У творі “Змовини” Косинка продовжує розглядати проблему класового розшарування на селі. Багач Петро Рудик, щоб врятувати добро від комуни, хоче свою дочку Наталку видати за сина біднячки Мелашки. Та порядна Мелашка не хоче чужого добра, не хоче вона жити і в комуні, бо психологічно не готова до цього. Мрія селянина — власна земля, а тут — комуна.

Ми бачимо, що твори Григорія Косинки були відтворенням загальнолюдських проблем періоду громадянської війни. Люди чекали змін, чекали землі. Та чи справдилися ці надії?

Письменник разом із своїми героями прагнув розібратися у вирі подій, допомогти селянину збагнути цінність буття. Звичайно, симпатії автора були на боці бідних. Але в його творах не бачимо ідеалізації життя. І куркуль, і бідняк шукають виходу. Перед нами (в новелах письменника) проходять герої зі своїми драмами і трагедіями, сподіваннями і розчаруваннями. Жорстока доба породжувала такі твори. Моральні цінності існували начебто для загальнолюдського блага. А де воно? Письменник сам став жертвою доби, яка обіцяла блага всім пригнобленим.

Сучасність свідчить, що не можна побудувати щасливе життя, коли знецінюється мораль, знищується людина.