Роль символічних образів у творі Павла Тичини «Пам’яті тридцяти». Твір 11 клас

Вірш «Пам’яті тридцяти» Павло Тичина присвятив загиблим захисникам укра­їнської незалежності в бою під Крутами.

Крути — невелика залізнична станція між Бахмачем і Ніжином, біля якої 29 січня 1918 року відбувся бій сотні Першої військової школи, сотні Поміч­ного студентського куреня, сформованого зі студентів старших класів Україн­ської Кирило-Мефодіївської гімназії, невеликого підрозділу Вільного козацтва з більшовицькими військами під командуванням М. Муравйова, які наступали на Київ. Українських захисників було близько 300 бійців, з боку більшовиків на­ступ вели 6 тисяч добре озброєних і навчених петроградських і московських червоногвардійців.

30 січня протягом п’яти годин українські студенти й учні стримували атаки во­рога, але сили були нерівні. Скориставшись перевагою в численності, більшовики зім’яли оборону й оточили захисників. Не бажаючи здаватися в полон, юні бійці піднялися в атаку і майже всі загинули. 27 студентів і гімназистів більшовики за­хопили в полон і розстріляли. Перед стратою учень сьомого класу гімназії заспівав «Ще не вмерла Україна», інші хлопці підхопили гімн, чим розлютили й здивували ворогів. Після розстрілу більшовики заборонили місцевим жителям поховати тіла загиблих. Кільком бійцям вдалося врятуватися. Уночі вони розібрали залізничну колію і цим хоча б на деякий час затримали наступ Червоної Армії на Київ. Піз­ніше на місці бою знайшли тіла тридцяти загиблих захисників і з військовими по­честями поховали їх у Києві на Аскольдовій могилі. Саме ця подія стала основою твору П. Тичини «Пам’яті тридцяти».

Сюжетна основа вірша проста — поховання на Аскольдовій могилі воїнів-українців, але твір не є простою розповіддю. Він насичений образами-символами.

Аскольдова могила — це одне з найвідоміших історичних місць у Києві, де ко­лись містився некрополь, який був знищений радянською владою. За літописом, саме тут був похований засновник Києва Аскольд. Тут поховали й тридцятьох за­хисників незалежності України, які загинули під Крутами.

Аскольдова могила — це символ пам’яті про загиблих юнаків, які виступили проти багатотисячного війська більшовиків, полягли в нерівному бою, але не зда­лися ворогові.

Цвіт української нації загинув, і автор передчуває страшний шлях, що відтво­рюється в образі кривавої дороги, якою буде йти Україна ще довгі роки:

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

Юні воїни загинули, і вже не народяться їхні діти, не втіляться в життя їхні мрії про особисте щастя й волю України. Сонце, вітер, Дніпро-ріка — це символи щасливого життя людей і рідної землі. «Квітне сонце, грає вітер і Дніпро-ріка…», життя продовжується, але не для загиблих героїв Крут. Тичина згадує Каїна, пер­шого сина Адама, який убив свого молодшого брата Авеля. Ім’я Каїн стало загаль­ною назвою людей заздрісних, злих, які здатні не тільки на підлість, а й на вбив­ство найрідніших людей. Більшовики говорили, що українці — це брати, але у ві­йні за встановлення радянської влади на Україні знищили мільйони мирних жи­телів. «Боже, покарай!» — у розпачі і з надією вигукує поет, адже надію на пока­рання можна покладати тільки на Бога.

Тичина знову згадує Святе Письмо, говорить про те, що юні захисники вітчиз­ни — мученики, які вмерли «з славою святих», бо «понад все вони любили свій коханий край». Поет протиставляє Каїна-братовбивцю юнакам, святим мучени­кам, які ціною своїх молодих життів намагалися захистити Батьківщину.