Реальне й уявне в казці Богдана Лепкого «Мишка». Твір 7 клас

Богдан Лепкий не випадково після назви твору «Мишка» у дужках зазначив: «Казка для дітей; для малих і великих». Казка для великих дітей — це історія для дорослих, які в душі завжди залишаються дітьми.

Історія про мишку розпочинається зовсім не казково: героїня твору живе так, як живуть усі миші в людських оселях. Вона боїться людей, а нірку влаштувала там, куди ніхто ніколи не заглядає. Мишка виходила зі свого сховку тільки тоді, коли в хаті не було жодного чобота, жодної ноги. Але на подвір’ї вона вже ніко­го не боялася, адже там жили мирні створіння: пишний півень і круторогий віл. Часто сюди з міста забігали сестрички, худі, голодні, миршаві. Вони розповідали, що в містах люди дуже бідують, бо настали страшні часи — війна. Матері стежать, щоб жодна крихта хліба не впала на підлогу, несуть кожну крупинку своїм дітям. А нашій мишці жилося добре. Її хазяї добре харчуються, коптять сало в димарі та ще й продають м’ясо, масло, яйця, крупу чужим людям. Торгують уночі, а вдень перелічують гроші та ховають їх у ящик під ліжком. Простим людям війна при­носить нещастя, горе, смерть, а таким, як хазяїн мишки, всенародне лихо обер­тається на прибутки. Багатії вмиваються пахучим милом, коли люди вмиваються сльозами, а під час війни багатіють так, що великий ящик з-під гранат, наповне­ний грошима, уже ледь закривається.

Одного разу мишка побачила в хаті незнайомку. Худа, змарніла жінка проси­ла багатіїв зглянутися на її горе, дати дитині, яка помирає від голоду, хоч трішки молока, клялася пізніше принести гроші, але хазяйка брехала нещасній матері, що її корови не дояться. Мишку вразила така безсоромна брехня. Саме тоді в голові мишки зародилася геніальна ідея: вона вирішила знищити те, що для її хазяїв було дорожчим за людське життя. Уночі, коли багатії поснули, мишка прогризла ящик і почала трощити паперові гроші — людську кривду й горе. За кілька діб нічого було вже гризти — хазяї знайшли в ящику купу паперових клаптів. Саме цієї миті багатії відчули справжнє горе, бо втратили те єдине, чому присвятили своє життя. Гроші були для них смислом і метою існування, а втративши статки, ці людці втратили все. Звичайно ж, мишці довелося тікати від ситого життя в теплій хаті у світ, напо­внений стражданням і горем, але вона більше не могла жити поряд із людьми, які наживалися на народній біді, раділи чужому горю, мріяли про те, щоб війна не за­кінчувалася якомога довше, а грошики текли б ручаєм у їхні скрині.

Богдан Лепкий визначив жанр твору «Мишка» як казку. Дійсно, твір має каз­кову героїню — мишку, яка зустрічається зі своїми сестричками, дає оцінку вчин­кам людей, вирішує покарати зло й робить це. Але все інше, про що йдеться у творі, — абсолютна реальність. Не секрет, що війна — це найбільше нещастя, але деякі людці вміють використати всенародне горе собі на користь. Вони не знають жалю, не мають совісті, не здатні на самопожертву. Але закон справедливості все-таки є, і за цим законом вони обов’язково будуть покарані.