Проблема історичної пам’яті й моральної відповідальності перед тими, хто поліг на війні (за віршем О. Твардовського “На карб не ставте дотепер мені…”). Твір 7 клас

оли почалася Велика Вітчизняна війна, О. Твардовський почав воювати з во­рогом за допомогою слова: він став кореспондентом фронтових газет. Не секрет, що від вчасно і правдиво поданої інформації залежить бойовий дух війська. Не­дарма вже за наших часів з’явилося поняття «інформаційна війна».

Коли війна закінчилася, він, як ніхто інший, розумів, що тему закривати за­рано. Отже, у вірші «На карб не ставте дотепер мені…» поет звернувся до пробле­ми історичної пам’яті й моральної відповідальності перед тими, хто поліг на війні.

О. Твардовський через два десятиліття після закінчення війни розуміє відпо­відальність живих перед загиблими інакше, ніж він писав у вірші «Я поліг біля (Ржева…». Людина, яка залишилася живою у тій війні, неминуче відчуває свою провину перед загиблими. Але причиною написання твору є не тільки почуття провини: автор розуміє, що війна в жодному разі не повинна повторитися. Тому всі можливі засоби людство має використати для збереження пам’яті про жахливі події, про страшний біль, якого завдала людям війна. Пам’ять — жорстока, тому що жити і радіти життю так, як до війни, людина, яка бачила смерть, але залишилася жити, не може.

Твір звучить як ліричний монолог. Його герой страждає від думки, яка не дає йому спокою — це покаянне почуття своєї провини перед полеглими за те, що за­лишився живий. Радість через закінчення війни і відбудову країни затьмарюється гіркотою від втрати друзів, коханих, мільйонів співвітчизників, які віддали своє життя за майбутнє. Ліричному герою не дає спокою почуття неоплатного боргу перед загиблими, хоча він розуміє, що об’єктивно його провини перед загиблими немає. Але сумнів залишається: тричі повторені слова «але ж, але ж, але ж…» є виразом сумніву в можливості жити безтурботно, коли інші загинули.

Фінал твору стає поштовхом до роздумів читачів над проблемою вірша.