Поетичні картини рідної природи у творах (за віршами «Хор лісових дзвіночків», «Дощ», «Пробіг зайчик», «Де тополя росте»).

Де знаходять митці барви, щоб змалювати поетичний образ землі?.. Справді, адже описувати природу брався кожен художник, композитор, письменник!.. І всі вони знаходили щось особливе, надзвичайне. Так і Павло Тичина не зміг залишити поза увагою чудові картини рідної природи. Поет був музично обдарованою людиною, він тонко відчував різні звуки в природі й умів відтворити їх у своїх віршах. Коли вслухаєшся в звучання поезії «Хор лісових дзвіночків», вчувається дзвінка мелодія:

Ми Дзвіночки,
Лісові Дзвіночки,
Славим день.
Ми співаєм,
Дзвоном зустрічаєм:
День!
День.

А поетична картина дощу, яку змальовує автор? Його дощ зовсім не схожий на звичайну літню зливу!

Війнув, дихнув, сипнув пшона —
І заскакали горобці!..

У наступному вірші Павла Тичини світанок постає у вигляді зайчика, який пробуджує землю і сповіщає про ранок:

Пробіг зайчик.
Дивиться —
Світанок!
Сидить, грається,
Ромашкам очі розтулює.

У вірші «Де тополя росте» автор не просто захоплюється житнім полем, а передає читачу всю безмежність свого щастя, адже навколо:

Шумить жито, співа,
Заохочує жить.
Вітерець повіва,
Жито хилить, п’янить…

Поезія П. Тичини пройнята всепереможною радістю, яка надає людині сил та оптимізму.

Моє ставлення до героїв оповідання «Федько-халамидник».
Майстерне зображення пір року у віршах.

Залишити відповідь