Образ Ярослава Мудрого в романі П. Загребельного «Диво»

Роман П. Загребельного «Диво» розповідає нам про княжі часи. Читаючи його, ми занурюємося у світ давнього Києва, стежимо за будівництвом Софії Київської, переживаємо за долю Сивоока. І, звичайно, знайомимося із життям і політичною діяльністю одного із найвидатніших руських князів Ярослава Володимировича, якого в народі прозвали Мудрим. Автор крок за кроком розкриває перед нами історію життя Ярослава від дитячих літ до зрілості.

Взагалі образ Ярослава у романі П. Загребельного драматичний. Ось ми бачимо дитинство княжича. Нелегке воно в нього було. Дитяче його маленьке серце ніби поділене навпіл, і в кожній його половині живуть контрастні почуття: велика любов до матері та неосяжна ненависть до батька. Хворого на ноги хлопця дратувало все, навіть власне ім’я, яке походило від імені бога плодючості й фізичної сили Ярила.

Сильний стрес отримує Ярослав, коли дізнається, що батько хоче одружитисязхристиянкою і відректися від останніх дітей. Це викликає у хлопця такий спротив, що він, хворий, навіть встає на ноги і йде назустріч батькові з мечем у руці, захищаючи матір.

Напевно, фізична вада сприяла тому, що Ярослав виріс вольовим, впертим, що допомогло також і вихованню в характері Ярослава цілеспрямованості. А вона ой як потрібна йому була, бо Ярославу нічого в житті не давалося легко.

Князь завжди почувався самотнім і нещасним. Оточення не задовольняло його, бо там завжди панувало лакейське плазування, нещирість. У сімейному житті князь теж був нещасливий, у своїй дружині він не знайшов друга й порадника. Тільки смерть дочки зблизила трішки подружжя, викликала в їхніх серцях почуття людяності й щирості.

Нещасливий Ярослав і як глава держави, бо йому не під силу захистити таких людей, як Сивоок, в образі якого автор втілює ідею невмирущості генія народу.

Тільки протягом короткого часу князь був справді щасливий, коли зустрів Шуйцю, щиру й чисту дівчину, доньку ловчого.

Письменник зображує Ярослава як сина свого часу. Образ князя складний і суперечливий: він твердий і цілеспрямований, але водночас жорстокий; закоханий у книги, мудрий і водночас незахищений, слабкий, як звичайний смертний.

Але ми знаємо Ярослава передусім як людину, з чиїм ім’ям пов’язується розквіт науки, культури й писемності Київської Русі. Саме з його ініціативи було збудовано Софійський собор — диво з див, що й сьогодні дивує й захоплює своєю неперевершеною красою.