Образ Пузиря в п’єсі І. Карпенка-Карого «Хазяїн». Твір 10 клас
П’єсу І. Карпенка-Карого «Хазяїн» написано на злободенну тему. Наприкінці XIX століття почався процес капіталізації селянства. Гроші стали основною мірою людини, багату людину можна було не любити, але неможливо – зневажати. Карпенка-Карого дуже хвилювала така перекручена система цінностей. Він боровся за людину, і його зброєю був сміх.
Головний герой п’єси «Хазяїн» Терентій Пузир на початку п’єси постає вже мільйонером, в якого безліч землі, худоби, на нього працюють сотні наймитів. Але драматург відстежує не тільки результат, але й процес накопичення багатства, корені того лиха, які зробили Пузиря холопом власних маєтків.
Терентій Пузир починав з виснажуючої праці і нею закінчив. Неоднозначність, правдивість героя в тому, що він утілює і добрі, і негативні риси, притаманні українському селянству. Терентію його гроші не з неба впали. Він сам каже, що «сорок років недоїдав, недопивав, недосипав…» , «я всю молодість провів у степу». Він працьовита людина, але процес перетворився на ціль. Моральні устої Пузиря відступили перед девізом: «Хазяйство або смерть!» Уже ставши мільйонером, Пузир відмовляє собі та родині навіть у одежині. Він ходить у тому ж кожусі, в якому, мабуть, пас вівці сорок років тому. Крім праці, що забрала в нього життя, та «морального задоволення», гроші не принесли Терентію Пузирю радості.
І. Карпенко-Карий планував дати образ головного героя як «злу сатиру» на користолюбство. У цьому ключі вирішено і фінал п’єси, коли Терентій Пузир гине у «героїчній боротьбі» за врятування копи від гусаків. Останні слова його – про худобу. У них видно природного селянина, що бачить кожен недолік у господарстві, Турботливі слова про овечку, що «має поранений хвостик» , про другу, що «шкандибає на праву задню ножку» роблять дивну справу; уже не хочеться сміятися над героєм, проймає біль та співчуття до людини, що так безглуздо витратила життя. І спадає на думку, що, якби були в нього десятки, а не тисячі тих овець, він, може, був би щасливіший.