…Народ їде, як у товарняку…”– казав герой роману Ліни Костенко ” Записки українського самашедшого. Твір 11 клас
Всі ми живемо у суспільстві. Нас оточує безліч людей з, безумовно, різними інтересами, планами на майбутнє та цінностями. Та все ж дещо спільне у всіх нас є : ми єдина та неподільна нація з своїми звичаями та культурою. І ,як личить кожному народові , ми обираємо собі лідера, щоб він своїми вчинками вів нас до світлого майбутнього . Проте не завжди виходить обрати правильно. Адже всі ми , без сумніву, добре знаємо, що тільки вчинки показують сутність людини. А передвиборчі кампанії не більше, як вселяння надії у розбиті серця. Тому що з кожним новим кандидатом ми розчаровуємось ще більше.
І справді, ми, наче загнані у товарняк, задурені та принижені, висловлюємо своє незадоволення, але не діємо. Всі ми знаємо, що змінити щось тільки своїм невдоволенням не можна, але ми знову ж таки не діємо. Можливо, ми чекаємо на те, що машиніст нас почує або потяг якимось дивним чином зверне на іншу колію. Але цього , очевидно, не буде. Адже лідер за декілька вагонів від нас, і саме він прокладає цю колію.
Здається, ми повторюємо одні і ті ж самі помилки: обираємо поганих лідерів та чекаємо до останнього з надією на краще. Тому потрібно, опираючись на притчу з поеми «Мойсей» Івана Франка, припинити обирати дубів, які дбають тільки про себе, а обрати вірного захисника народу – терна.
Отже, можна дійти висновку, що терпіти постійні промахи «машиніста» не можна, потрібно зривати стоп-кран і , опираючись на досвід, обирати нового, який зможе з товарняка зробити комфортний експрес.