Мужність і нескореність перед ворогом – провідна думка балади А. Міцкевича «Альпухара». Твір 7 клас
У баладі А. Міцкевича описано події періоду реконкісти. Ця балада — вставний епізод романтичної поеми «Конрад Валленрод», в якій зображено патріотичний вчинок юнака, що загинув за батьківщину. Вчинок цей свідчить про силу патріотичних почуттів, які спонукають героя до самопожертви в ім’я батьківщини та свого народу.
Хоча в баладі йдеться про боротьбу народів Піренейського півострова за повернення своїх земель, завойованих арабами, Міцкевич змістив звичні акценти і зробив героєм твору короля арабів Альманзора, що захищає землю, яку вважає вже своєю. Початок історії Альманзора не дуже героїчний: він тікає з фортеці Альпухара, пересвідчившись у тому, що на захисників чекає «смерть чи покора». Але невдовзі Альманзор повертається, уклінно просить його впустити, міцно обіймає своїх ворогів, цілуючи їх в уста. Така принижена поведінка короля арабів спочатку неприємно вражає, але потім дуже швидко розкривається її зміст: Альманзор, заражений чумою, помирає перед очима своїх ворогів, приготувавши їм таку саму долю. Дійсно, з Альпухари ніхто живий не вийшов — «усіх моровиця скосила». Помираючи, Альмансор думав про помсту ворогам, які зруйнували Альпухару, бенкетували серед трупів.
Ця історія викликає в пам’яті іншу — історію біблійного Самсона, який зруйнував колони храму, в якому його судили філістимляни. Помираючи сам, він забрав із собою і своїх ворогів. Але Самсоном керувало, окрім почуття ненависті до ворогів, ще й почуття провини перед народом, якого він позбавив найсильнішого воїна через свою необачність. Здається, в поведінці Альманзора також присутнє почуття провини, адже він не загинув на полі бою, а втік. Та хоч там як, його смерть була героїчною, а останній вчинок — вчинок справжнього патріота, мужнього і нескореного борця за батьківщину.