Мрії поета про щасливе майбутнє рідного краю (за поезією «Ісаія. Глава 35»)

Пристрасне слово Тараса Шевченка вмістило в Собі долю всієї України, її сльози і радощі, славу і невдачі, всю багатостраждальну історію, героїчне минуле і пророцтва майбутнього.

Значне місце в останньому періоді творчості поета посідають переспіви біблійних сюжетів, а то й творів. Біблійні образи під його пером наповнюються іншим змістом, ідеї священного письма підпорядковуються потребам тогочасного суспільного життя.

У переспіві «одкровення» біблійного пророка Ісаії відбили найзаповітніші мрії поета про час, коли «святая на землю правда прилетить». У поезії «Ісаія. Глава 35» Тарас Шевченко відобразив уявлення українського народу, а також власні, прожиття після страшного суду, на якому Бог «визволе долготерпивих» і воздасть «злодіям за злая». Душу поета завжди хвилювали страждання і поневолення трудового люду, тому так імпонують йому ідеали раннього християнства, яке виникло як релігія рабів і виражало їхні інтереси і прагнення. Поет пророкує «дива господнії», але зазначає, що побачать їх тількі ті, що страждали і були пригноблені за життя, ті, що зазнали лиха від сильних світа земного. Разом з людьми радітиме вся земля:

…і потечуть

Веселі ріки, а озера

Кругом гаями поростуть,

Веселим птаством оживуть.

Не буде більше на землі хворих і убогих, пригноблених і нещасливих, бо «незрячі прозрять», «німим отверзуться уста», всі будуть «раді та веселі». Здійсняться споконвічні мрії про рівність, свободу і братерство, адже всі «позіходяться докупи», і «спочинуть невольничі утомлені руки, і коліна одпочинуть, кайданами куті». Постане новій світ, в якому села справді будуть веселими, «неначе писанка», де «серце одпочине», а слово прорветься , «як вода», буде невпинним і незабороненим.

В поезії «Ісаія. Глава 35» Тарас Шевченко створив прекрасну, пронизану сонячними променями картину майбуття, картину, в якій відобразилися мрії поета, його віра в те, що «встане правда, встане воля».