Мої роздуми над рядком Ігоря Северянина

Скачати повний твір

Знайомлячись із поезією початку XX століття, я відкрив для себе імена нових, незнайомих мені поетів, серед яких особливе місце в моєму серці зайняло ім’я автора, чиї вірші своєю зухвалістю, упевненістю, іронією будоражили тодішню публіку.

Літературний псевдонім цієї геніальної, на мій погляд, людини — Ігор Северянин. Доля його склалася трагічно. Поет сильно любив Росію і був її патріотом, але волею долі провів значну частину життя за її межами. Він помер незбагнений. Через роки багато хто виявив, що занадто погано знав його. Якою ж людиною насправді був Ігор Северянин? Він був і мрійником, який постійно розчаровується в цьому світі, і ліриком, і «іроніком»:

Ведь я лирический ироник:

Ирония — вот мой канон.

До речі, за змішування в будь-яких співвідношеннях ліризму й іронії Северянина дуже часто критикували, тому що не всі могли розрізнити, де в нього була іронія, де ліризм, де висміювання непристойності, а де сама непристойність. Цей талановитий поет міг сміло кинути виклик суспільству, оспівуючи «ананаси в шампанському» і проголошуючи себе генієм:

Я, гений Игорь Северянин,

Своей победой упоен:

Я повсеградно оэкранен!

Я повсесердно утвержден!

Але все це було тільки маскою, за якою ховалася зовсім інша особа. Насправді у віршах Северянина звучить тривога про людей, про долю Росії. «Захоплення» перемогою в «Эпилоге» тільки поверхневе. Наприкінці вірша є такі рядки:

В ненастный день взойдет, как солнце,

моя вселенская душа.

Це не чергова самопохвала автора, ні, цим він показує не що інше, як «всесвітність» своєї душі, поет відчуває себе рівним світу і не приховує свого почуття.

Дуже часто Ігорю Северянину дорікали за непристойність, на що він відцовів у вірші «Двозначна слава»:

Неразрешимые дилеммы

Я разрешал, презрев молву.

Мои двусмысленные темы —

Двусмысленны по существу.

Автор часто звертається до питання про добро і зло:

И в зле добро, и в добром злоба,

Но нет ни добрых, нет ни злых.

И правы все, и правы оба,

Их правоту поет мой стих.

Межа між правдою і неправдою не тільки хитка і невизначена, ця межа — особиста. Головним критерієм, по якому Северянин може відокремити добро від зла, є моральність.

У своїй творчості він розкривається як філософ:

Жизнь человека одного —

Дороже и прекрасней мира.

Все для него, все для него —

От мелкой мошки до тапира…

Цими рядками поет-філософ висловлює свою думку про те, що людське життя дорожче за будь-які матеріальні цінності, воно вище за увесь світ.

До вершини торжества поет прийшов у лютому 1918 року, коли його обрали «королем поетів». З цього приводу ним був написаний вірш «Рескрипт короля». Незабаром після цього «королю поетів» прийшлося поїхати в Естонію. Історичні події, які нахлинули, змушують поета практично безвиїзно жити в селі. З цього періоду починається згасання творчої слави Ігоря Северянина. Незважаючи на те, що він продовжує писати, його роботи все менше і менше цікавлять кого-небудь. Люди взагалі починають забувати про поезію, вони не відчувають потреби в ній. Народ поступово втрачає моральні цінності, і це турбує невиправного мрійника. Про свою тривогу з цього приводу Ігор Северянин написав у вірші «Люди ли вы?..» Свою надію на те, що Росія все-таки знайде вихід, автор висловив у вірші «Классические розы»:

Но дни идут — уже стихают грозы…

Вернуться в дом Россия ищет троп…

Але пошуки цієї стежини розтяглися в Росії на багато років. Разом із цим затрималося і повернення в російську культуру поета Ігоря Северянина. Чи побачимо ми тепер за маскою егофутуриста, мрійника, лірика і страждальну душу поета? Ми зобов’язані, тому що ця людина занадто довго чекала нашого розуміння.

 

Скачати повний твір
«Моя безбожная Россия, священная моя страна» (за творчістю І. Северянина)
«Золотое сердце России мерно бьется в груди моей» (за творчістю М. С. Гумільова)

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *