Мотиви лірики Л. Українки. Твір 10 клас
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те. що не вмирає.
Л. Українка
У моє життя Леся Українка ввійшла своєю ніжною, лагідною і пристрасною «Колисковою» . Так і стоїть в уяві мати, що, захоплена красою місячної ночі, одночасно думає над тим, яке складне життя чекає на її дитину. Але в цьому житті не треба коритися, «долі хилитися» , хоча воно – це постійна боротьба.
А в старших класах ми ознайомилися з творчістю Л. Українки детальніше і дізналися, що ця фізично квола, але така сильна духовно і мужня жінка кинула виклик темній ночі самодержавного ладу. З величною силою зазвучало її горде слово:
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні…
Я забувала про тяжкий стан здоров’я поетеси, коли читала її бойові, сповнені віри в краще майбутнє поезії-заклики.
Українською Жанною Д’Арк залишилася вона у моїй пам’яті, а її твори вчать мене бути чесною і безкомпромісною, уміти переборювати життєві незгоди, домагатися своєї мети.
Багата, різноманітна тематика творів Л. Українки. Це і заклик до боротьби з самодержавством, і осмислення ролі поетичного слова в цій боротьбі, і утвердження народу як творця історії, і оспівування природи, що дає сили жити і боротись. Леся любила свій народ, Україну, серце її обкипало кров’ю, коли бачила страждання простої людини. Ніколи не скаржилась на свою долю, муки ж народні сприймала як свої власні.
Фізично слаба, вона взяла на озброєння художнє слово, вражала ним ворога, мов мечем.
Рука стискає невидиму зброю,
А в серці крики бойові лунають…
Природа стала у творчості поетеси однією з головних дійових осіб, вона невіддільна від людини. Ось Леся їде на лікування до Одеси, сумує з приводу розлуки з рідною Волинню. Гірко їй, що її поліські села такі знедолені, але вона бачить і прекрасне в них: «веселу балочку», «бори величезні, густії» . Вона схиляється перед величчю краси, але разом з тим душа її сповнюється гнівом: чому серед такої краси панують горе, нужда?
Природа завжди передає якісь настрої людини. Якщо весна, то це світлі мрії, кохання, щастя. Саме «весна золота» допомогла хворій Лесі розігнати «хмари осінні» . Весною ж Леся вийшла на шлях літературного життя. Мрія її здійснилася. Поезія Лариси Косач палає невгасимим вогнем, який вічно живе і в образі самої Лесі Українки.