Мій підзахисний Євгеній Базаров (за романом І. С. Тургенєва «Батьки і діти»)

Моє покоління відчуває біль, але

знову ставить себе під батіг.

К. Кінчев

Комусь може здатися, що Євгеній — черства, егоїстична людина. Але я так не думаю. У нього чимало позитивних якостей. Ну і що ж поганого в його нігілізмі, запереченні всіх прийнятих на віру «принсипів»?

Головний герой хоче все перевірити, про все дізнатися. А ці «принсипи»… На них побудовано те суспільство, у якому для простих людей не знайшлося нічого гарного. Базаров із презирством ставиться до аристократів, висміює їхні звички і, як показано на прикладі його суперечок з Павлом Петровичем Кірсановим, перемагає їх. Євгеній заперечує існуючий устрій, бачить його негативні боки і робить усе на благо народу. Не можна, правда, сказати, що він ідеалізує селян. Навпаки, молода людина засуджує їхню пасивність, затурканість, забобони. Він бачить у простих людях головну рушійну силу революції, «возиться» із ними. Вони бачать у ньому свого, простого, але через те, що занадто довго жили в гнобленні, не розуміють його прагнень, його характер. Адже Базаров має такі якості, які я хотіла б бачити й у собі, і у людях, що мене оточують.

По-перше, розум. Він багато в чому розбирається, захоплюється природничими науками. Адже розум — не тільки освіта. Базаров добре розбирається в людях, розуміє, хто йому друг, хто ворог, а хто — ні се, ні те. По-друге, безмежна доброта властива Євгенію. У Фенєчки захворіла дитина? Базаров допоможе. Поранив він на дуелі Павла Петровича? І відразу Базаров поспішає допомогти.

Він нікого не ображає незаслужено, без причини. Євгеній — людина, яка має, як і усі, право захищати свої інтереси, що він з успіхом і робить. Також мій підзахисний володіє рідкісним і дійсно цінним даром — реалістичністю, я б навіть сказала — прагматичністю мислення. Він не мріє про нездійсненне, не складає собі планів на десять років вперед. Євгеній діє, вирішує проблеми, коли вони виникають. Він усе хоче випробувати на собі. Євгеній говорить: «Люди, що дерева в лісі, жодний ботанік не стане займатися кожною березою окремо». У цьому Базаров був неправий. Але він усвідомив свою помилку, правда, на смертному одрі, але усе ж зрозумів, що помилявся. Цей нігіліст покохав Одинцову, хоча колись заперечував почуття, глузував із них. Мені здається, що він це робив тому, що не зустрів рівної собі людини. Аркадій — зовсім інша людина, він не однодумець, просто потрапив на якийсь час під вплив більш сильного і переконаного Базарова. Ситников — той взагалі мнимий послідовник. Одинцова… Так, Євґеній покохав її за те, що вона не така, як усі, але бачив у своєму до неї коханні слабкість. І якби він залишився живий, він поборов би цю слабкість.

Базаров, як і Онєгін, Печорін, Обломов, — дитя свого часу, продукт епохи, у якій живе. Але якщо ці літературні герої тільки почували незадоволеність життям, залишаючись бездіяльними, зайвими людьми, то тургенєвський нігіліст діє. Він усього себе віддав для того, щоб зробити життя краще, змінити його, але замість подяки зустрів непорозуміння й обурення. Коли роман «Батьки і діти» вийшов у світ, молоде покоління не прийняло Базарова, визнало його карикатурою на себе.

Євгеній Базаров — це людина, що спроможна повести за собою людей, щоб зробити їхнє життя краще. Мені дуже шкода, що він не зміг зробити те, для чого був призначений, тому що він помер. Але помер, як титан, достойно. За всіх часів була потрібна, та й буде необхідна така людина, що вказує на наші хиби. Це нікому не подобається, але якби не такі, як він. ми, напевно, так і жили б у кріпацтві.

Павло Петрович Кірсанов і Євгеній Базаров у романі І. С. Тургенєва «Батьки і діти»
Шлях до мого серця (за романом «Батьки і діти» І. С. Тургенєва)

Залишити відповідь