Міркування про дружбу і любов у долі людства XX століття (за творчістю Ф. Саган)

Одна з основних особливостей літератури XX століття полягає в її нерозривному зв’язку з явищами громадського життя. Міркування про дружбу і любов відбуваються на фоні соціально-політичних потрясінь і, по суті, невіддільні від роздумів про долю людства у XX столітті.

Але у творчості Франсуази Саган тема любові і дружби звичайно залишається в рамках приватного життя людини. Письменниця часто малює життя паризької богеми, до якої належать багато її героїв, показує падіння сучасних звичаїв, тобто зображує широкий соціальний фон, на якому розвиваються колізії її романів. Вона не включає індивідуальну душевну драму героїв у контекст політичного життя країни. Це їй і не потрібно. Кожний герой, що стає частиною суспільства й існує за його законами, сповідуючи мораль легкого, бездумного відношення до любові і дружби, до людських відношень, залишається духовно спустошеним і пожинає плоди своєї легковажності, егоїзму і аморальності.

Франсуаза Саган написала свій перший роман у 1954 році. Роман «Здрастуй, смуток» був сприйнятий сучасниками, як знак епохи падіння моралі. У художньому світі Саган немає місця тривкого і по-справжньому сильного людського уподобання: народившись і зміцнівши, це почуття неодмінно повинно загинути. Йому на зміну приходить інше почуття — почуття смутку і розчарування.

Завдяки старанням героїні роману Сесиль, вірна і любляча Анна кидає її батька і гине від нещасного випадку, а Сесиль знову знаходить відняту в неї радість життя, продовжує існування, сповнене легковажності і розваг, але десь глибоко в її свідомості назавжди затаївся смуток. Цей смуток властивий усьому поколінню, яке зображує Саган, поколінню, яке розтра

чує свої сили в погоні за задоволеннями і стає нездатним до дійсного почуття.

Жіль Ланібьє, молодий і процвітаючий журналіст, герой роману «Трохи сонця в холодній воді», вперше в житті стикається із самовідданою і щирою любов’ю, що вносить у його життя Наталі. І він втрачає цю жінку, піддавшись помилковому почуттю захисту власної гідності і бажанню бути незалежним.

Франсуаза Саган намагається досліджувати природу кохання. Подібно письменникам «втраченого покоління», вона ставить собі питання про її духовну або матеріальну сутність. Вона шукає відповіді на запитання, що ж таке дійсна любов, де її початок. Дуже часто духовна близькість героїв тримається на фізичному потягу й іде разом з ним. Той досвід, що поступово накопичують герої, обертається для них передчасним духовним старінням, утратою віри в мрії своєї юності. Герой Саган споконвічно нездатний сприйняти й оцінити те, що письменниця називає «дійсною любов’ю» (по-справжньому любить Анна в романі «Здрастуй, смуток», Наталі — у романі «Трохи сонця в холодній воді»), він повинний пройти визначений життєвий шлях, тільки тоді він зможе наблизитися до розуміння любові.

У ряді романів Франсуази Саган звучить ще один мотив — мотив піднесеної любові молодої людини до літньої жінки. У цьому можна угледіти висновок автора про спустошеність молодого покоління, про його тягу до любові, що ніколи не буде задоволена.

На фоні колізій XX століття відбувається розвиток внутрішньої драми особистості, що і відображається в літературі. Трагедія людини, яка втратила зміст свого життя, виявилася однією з основних художніх моделей літератури. Міркування про дружбу і любов подано в контексті проблеми зберігання людини як особистості. Письменники різних художніх напрямків шукають сенс людського існування саме в цих моральних категоріях, у поняттях дружби і любові. Але можливість моральної перемоги людини пов’язана з її власним вибором, її індивідуальним рішенням.