Меланка — поетичний голос України (за драмою «Свіччине весілля»)

Українська література, як і всяка інша література світу, має безліч прикладів чудових жіночих образів. До них, безумовно, належить і образ Меланки з драми Івана Кочерги «Свіччине весілля». Про це ми дізнаємося вже з передмови до п’єси: «Образ Меланки, дівчини, яка проносить тремтячий, але незгасний вогник, крізь бурю і терни своєї весільної ночі, є поетичним символом України, що із тьми віків та через стільки бур пронесла незгаслим вогник своєї волі й культури…» Я пишаюся, що українська земля народжувала таких героїчних дочок, здатних пожертвувати своїм життям заради життя й щастя коханого.

На перший погляд, Меланка — це проста дівчина. Проте це далеко не так. Навіть серед своїх подруг вона виділяється своєю внутрішньою та зовнішньою красою, здатною причарувати будь-яке серце. Якими звичайними, природними є у неї бажання щастя, любові, сімейного затишку. Вона вся світиться чистотою, щедрістю душі, добротою, лагідністю. Коли вийшла з хати на площу, де водили хоровод дівчата, відразу посвітлішало навкруги. Її красу не міг не помітити писар Козеліус, а потім князь Ольшанський. Навіть дівчата віддають належне її вроді, чуйному серцю, вірності в коханні.. А як Меланка безмежно любить свою матір, заради неї здатна й порушити заборону світити світло!

Сумує мати в темряві, благає,

Щоб засвітила…

Зовнішня її врода доповнюється дівочою гордістю, вірністю в коханні аж до самопожертви. Вона з гідністю може постояти за себе, дає на залицяння інших достойну відповідь. Меланка не може й не хоче проміняти своє світле почуття до Івана Свічки на брязкіт золота в кишенях нахаби і негідника князя Ольшанського. Відповідає на його залицяння:

Не для князів литовських чи німецьких

Моя дівоча воля — вільна я.

Вірна вона своєму Іванові, бо кохає його безмірно, тому і вмовляє Свічку, щоб не рвався він «до згуби», бо цим завдає її серцю болю. Своєю ж красою і відданістю зачаровує усіх людей Подолу, і скрізь під час весілля чутно голоси:

Сім років тебе,

Мов свічечку ясную, ми чекали

І в темряві журились, а тепер

Ти увійшла, і раптом засіяла

Палата вся від радісних огнів.

Проте весілля не вдалося відсвяткувати до кінця, бо її коханого було забрано до замку воєводи. Під час грізних випробувань, що випали на її долю, вона виявила мужність і стійкість, властиву справжнім сміливцям. Щоб врятувати коханого, Меланка зважилась уночі пробратися в замок воєводи, щоб благати гоноровитого аристократа, кинувшись до ніг.

Буряної осінньої ночі, виконуючи наказ воєводи, вона переносить запалену свічку пустирищами, ярами, схилами древнього міста до Подолу, до в’язниці, благає усі сили небесні й земні, щоб донести живий вогник, бо це її щастя, це життя її коханого. Мене дуже зворушив трагічний шлях цієї дівчини, шлях, коли вона береже, більше, ніж своє життя, вогник свічки — єдину надію Івана:

Чи є ж такая сила,

Щоб свічку цю у мене загасила?

З моїм життям, з моїм життям хіба!

Від дозорців Меланка відкупилась коштовним намистом, а коли перестрів князь Ольшанський і зажадав оволодіти «дівочою честю за милого життя», вона не кориться, продовжуючи боротьбу до кінця, і перемагає. І дуже радіє, коли, прийшовши до пам’яті, бачить Свічку: «Любий! Ти живий?!..»

Передсмертні слова Меланки розкривають красу її дівочої гідності і чистоти, нескореність у боротьбі за щастя:

— Ні, ні. Не бійся… він мене… не скривдив…

Боролась я…

Твоя навік… Коханий, любий… мій…

Недаремно своїм життєвим подвигом Меланка кличе до помсти, до боротьби. На честь її, в ім’я знедоленої України піднімається народ, який вірить у здійснення своїх заповітних мрій:

До помсти всі! До волі! До борні!

На честь її по цілому геть місту

Засвітимо весільні ми огні!

Неможливо, на мій погляд, заперечити те, що Меланка — це символ краси і вірності. Цей образ приваблює мене своєю щирістю, правдивістю, поетичністю. Кохання було для Меланки більше, ніж життя, більше, ніж воля. Забути її неможливо, бо це означає зрадити кохання, закреслити вірність. Я вірю, що ніхто не залишиться байдужим, прочитавши драму І. Кочерги «Свіччине весілля», де головною героїнею є така чудова дівчина, як Меланка.

 

Образ Ярослава Мудрого (за п’єсою «Ярослав Мудрий»)
Історія українського народу у творах І. Кочерги

Залишити відповідь