Лихоліття — пробний камінь доблесті” (Сенека). (За оповіданням М. Шолохова “Доля людини”). Твір 7 клас
Античний філософ Сенека сказав: «Лихоліття — пробний камінь доблесті». Андрій Соколов, герой оповідання М. Шолохова «Доля людини», був випробуваний тим лихоліттям. Герой так говорить про себе: «На те ти й мужчина, на те ти й солдат, щоб усе витерпіти й перетерпіти, коди тебе на це лиха година покликала…»
А лихих годин у житті Андрія Соколова було так багато, що інколи дивуєшся з того, що у нього ще збереглося бажання жити і любити.
Після щасливих років мирного життя, коли була робота, родина, діти, довелося йти на фронт захищати своє право на щасливе життя. Початок війни був справжнім випробуванням для всіх, але на долю Андрія випав ще й полон. Смерть друзів, знущання, спроби втечі, голод… Але найстрашнішим в його житті став епізод, коли його викликали до коменданта концтабору. Найважливішим для Андрія в цій ситуації стало будь-що не втратити самовладання і людської гідності. Він хотів глянути в очі смерті «без страху, як належить солдатові, аби вороги не побачили в останню мою хвилину, що мені з життям розлучатись усе-таки важко…». Тому на пропозицію випити за перемогу німецької армії Соколов з гідністю відповів: «Щоб я, російський солдат, та пив за перемогу німецької зброї?!.. Дякую за вгощення, але я непитущий…» «Хоч я з голоду пропадаю, але давитися їхньою подачкою не збираюсь…» «У мене є своя, російська гідність і гордість… і скотини вони з мене не зробили, хоч як старалися». Ось вона, справжня сила духу! Навіть фашист відчув повагу до Андрія. Ненависть до ворогів та бажання бити їх зі зброєю в руках допомогли солдату вижити і навіть втекти з полону.
Але не всі ще випробування долі зазнав Андрій. Солдат отримує звістку про загибель коханої дружини та двох доньок. Єдина надія — син Анатолій, офіцер радянської армії — гине від пострілу снайпера в останній день війни. Але й це не зламало цю людину! Не вмерла людяність у душі Андрія Соколова. Він знаходить у собі сили не просто вижити, а зберегти живою душу, підтримує у собі здатність відгукуватися на біду іншої людини: зігріває батьківською любов’ю серце дитини, що втратила на війні батьків.
Як вдалося російському солдату вистояти і залишитися людиною? Відповідь, мабуть, має бути такою: він зумів вистояти і залишитися людиною, бо бився за рідну землю, свою домівку і свою родину; солдат був готовий пожертвувати своїм життям заради своїх товаришів; був переконаний, що справжній чоловік мусить здолати всі труднощі і перешкоди; у нелюдських умовах концентраційного табору Андрій зберіг людську гідність і самоповагу; цінував мужність, сміливість і честь вище, ніж фізичне життя.
Ось чому проста людина, солдат Андрій Соколов зберіг живу і чутливу душу: віддав свою нерозтрачену батьківську любов і ніжність самотньому хлопчикові і продовжив жити.