Кохання з першого погляду, або історія непохитного олов’яного солдатика (за казкою Г. К. Андерсена «Непохитний олов’яний солдатик»)

Чи буває кохання з першого погляду? Звичайно, буває. Воно приходить завжди неочікувано і вражає до глибини душі. Коли людина закохується, душа її наповнюється неземним блаженством, бажанням любити увесь світ і дарувати любов тому, кого кохаєш.

Казкові герої теж закохуються. Як, наприклад, непохитний олов’яний солдатик, герой казки Г. К. Андерсена. Він закохався в балерину. «Вона була вирізана з паперу, спідничка її була з найтоншого батисту, а маленька вузька блакитна стьожка спускалася, з плечей до пояса. Посередині стьожки сяяла позолочена троянда, така завбільшки, як усе личко дами». Маленька дама стояла на одній нозі, простягнувши руки вперед, а другу свою ногу підняла так високо, що олов’яний солдатик не міг її побачити і подумав, що у дами, як і в нього, тільки одна нога. Йому навіть було приємно, що у них є щось спільне. Олов’яний солдатик прагнув познайомитися з прекрасною балериною. Але такої нагоди не траплялося.

Закохані, як відомо, завжди проходять через певні випробування. Випали вони і на долю олов’яного солдатика. Він випав з вікна, плавав у човникові, побував у шлункові риби, а потім «один з хлопчиків схопив солдатика і ні з того ні з сього кинув його просто в палаючу піч».

Яскраве полум’я охопило його, але олов’яний солдатик думав лише про балерину. Раптом протяг підхопив маленьку даму, «і вона, як метелик, пурхнула в пічку, просто до олов’яного солдатика, запалала яскравим полум’ям — і її не стало». Наступного дня робітниця знайшла у пічці троянду, що почорніла, як вугілля, і олов’яне серце, яке до останнього подиху палало коханням.

Нічого не міг подарувати олов’яний солдатик маленькій прекрасній балерині, і якою навіть не був знайомий, але вірність свою зберіг. Виявляється, що кохання і першого погляду можна пронести крізь усе життя.

Таку зворушливу історію про кохання розповів читачам датський казкар Г. К. Андерсен.