Фантастичне і реальне в баладі «Причинна»

«Причинна» — це перший твір, написаний найвідомішим і найталановитішим українським поетом — Т. Г. Шевченком. Балада написана в романтичному дусі, що виразилося у змалюванні незвичайних обставин, в яких відбувалася дія, і у незвичайності самої дії.

Темної, вітряної ночі з ріки виходять «нехрещені» погрітися під місячним промінням, потанцювати, пожартувати. За народними повір’ями, незаконні малі дітки, яких, тільки-но народжених і нехрещених, матері втопили в Дніпрі, перетворювалися на русалок. Вони були небезпечними для звичайних людей, бо, бажаючи помститися, могли залоскотати до смерті будь-якого випадкового перехожого. Тому селяни боялися підходити до ріки вночі.

Образи русалок та опис їхніх гулянь є фантастичними. Шевченко, вирісши в селі, добре знав усі українські повір’я і використав їх, щоб створити фантастичну, незвичайну ситуацію.

Саме такої глухої ночі хтось блукав над Дніпром. Це була дівчина, яку покинув козак, поїхавши на війну. У цьому не було нічого дивного в ті часи. Вона одна з багатьох, що страждали, очікуючи повернення коханого з походу. Але і тут Шевченко ввів елемент незвичайного: сила кохання і муки цієї дівчини такі великі, що вона стала причинною, тобто збожеволіла. Нічого не усвідомлюючи, зосередившись тільки на своїх думках про коханого, вона блукає по берегу Дніпра. Побачивши її, «нехрещені» з галасом і сміхом кинулись до неї та залоскотали. Так в дусі народних фантастичних переказів розповідає поет про смерть своєї героїні.

Але на цьому розповідь не припиняється. Вранці коло дуба знайшов її коханий, що не зміг пережити загибелі милої і покінчив життя самогубством.

Так, у дивний спосіб у поемі Т. Шевченка переплелися реальне і фантастичне. На творчість поета вплинула романтична течія, популярна в той час в Європі.Та хіба вся українська усна народна творчість не наводить зразки цього дивного поєднання? Отже, бачимо, що Т. Шевченко був не тільки одним із найкращих синів, але і одним з найталановитіших учнів свого народу.