Поетичні картини рідної природи у творах (за віршами «Хор лісових дзвіночків», «Дощ», «Пробіг зайчик», «Де тополя росте»).
Де знаходять митці барви, щоб змалювати поетичний образ землі?.. Справді, адже описувати природу брався кожен художник, композитор, письменник!.. І всі вони знаходили щось особливе, надзвичайне. Так і Павло Тичина не зміг залишити поза увагою чудові картини рідної природи. Поет був музично обдарованою людиною, він тонко відчував різні звуки в природі й умів відтворити їх у своїх віршах. Коли вслухаєшся в звучання поезії «Хор лісових дзвіночків», вчувається дзвінка мелодія:
| Ми Дзвіночки, Лісові Дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День. |
А поетична картина дощу, яку змальовує автор? Його дощ зовсім не схожий на звичайну літню зливу!
| Війнув, дихнув, сипнув пшона — І заскакали горобці!.. |
У наступному вірші Павла Тичини світанок постає у вигляді зайчика, який пробуджує землю і сповіщає про ранок:
| Пробіг зайчик. Дивиться — Світанок! Сидить, грається, Ромашкам очі розтулює. |
У вірші «Де тополя росте» автор не просто захоплюється житнім полем, а передає читачу всю безмежність свого щастя, адже навколо:
| Шумить жито, співа, Заохочує жить. Вітерець повіва, Жито хилить, п’янить… |
Поезія П. Тичини пройнята всепереможною радістю, яка надає людині сил та оптимізму.