Зображення волелюбного трудового народу в оповіданні М. Коцюбинського «Дорогою ціною»

Оповідання «Дорогою ціною» М. Коцюбинського захопило мене напруженим і цікавим сюжетом, героїчним характером і духовною красою Остапа та Соломії, головних героїв твору. А ще вмілим показом однієї з форм боротьби кріпаків за волю та незалежність — втечу від панів.

Герой оповідання Остап Мандрика виховувався на героїчних традиціях предків. Змалку він любив слухати розповіді столітнього діда, колишнього січовика, учасника Коліївщини. «Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких він слухав, затаївши дух і не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал». Михайло Коцюбинський опоетизовує волелюбний дух трудящих України, їхню боротьбу за визволення. Яскравим свідченням цього є й героїчне життя головних героїв, і розповідь про повстання гайдамаків. Згадуючи селянське повстання 1768 року, відоме в історії під назвою Коліївщини, автор пише: «Ще недавно, вмившись в Умані власною кров’ю і накидавши в Кодні стіжок гайдамацьких голів, пан смакував перемогу, пильно обороняючи свої права на живий робочий інвентар — хлопа. Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини».

М. Коцюбинський своїм оповіданням прославляє бунтарський дух українського народу, який ніколи не хотів бути робочою худобою для панів. Українське селянство, говорить автор, готове було дорогою ціною заплатити за волю. Воно не заплісніло в неволі, не втратило живої душі, сподівалося на визволення. Мрія про волю передавалась з покоління в покоління, опоетизовувалася у народних піснях, кликала до втечі від панів у ті місця, «…де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок».

Волелюбний характер українців М. Коцюбинський підкреслює метафорою: «Ярмо було накладено на шию дикому турові», а сила, з якою селянство України бажало волі, порівнювалася з талими водами під теплим подихом весни, з повноводою річкою.

Незважаючи на труднощі і поневіряння, Остап зберіг любов до волі. Щоб це підкреслити, М. Коцюбинський в епілозі змальовує вітер, наділяючи його рисами живої істоти. А відомо, що вітер у народній творчості — символ волі. Характеристику волелюбного українського народу доповнюють образи Соломії та Івана. А героїчні традиції боротьби, зображені в оповіданні, сприймалися як приклад для наслідування, як заклик до боротьби з самодержавством.