Зображення трагічного становища українського народу у вірші «Доки?»

Б. Грінченко рано перейнявся турботами простого люду, зрозумів свою з ними спільність. Дуже гостро відчував письменник принизливе становище українських трудівників.

Своє обурення їхньою долею висловив автор у вірші «Доки?»

Б. Грінченко впевнений, що

…давно вже час,

Щоб воля прийшла й до нас…

Однак ця довгоочікувана воля все не приходить:

А все її нема, не йде, —

А час не жде, а час не жде!..

А час не жде, а час летить,

А серце змучене болить.

Народ пригнічений власним безнадійним становищем. Люди навіть не можуть плакати, бо довгий тяжкий гніт

І одслід навіть з мук навчив

Ховать в душі без сліз і слів.

Для показу складності такого становища автор зображує затурканих, нещасливих людей, які несуть свій тягар, не сподіваючись на покращання існування. У розпачі Б. Грінченко питає: «Доки будемо так жить?» Але відповіді на це запитання не може дати ніхто.

Поезія пронизана надзвичайно сумним настроєм. Безнадія автора щодо становища нашого народу передається читачам. Вірш створює надто тяжке враження.